Читать «Посттравматична рапсодія» онлайн - страница 10

Манштейн (презирливо):

Францозен… [німецькою це як «жабоїди»] Що Америка?

Сашко:

У них громадянська війна. Через глобалізацію провадиться на теренах Афганістану та на Близькому Сході... Це зараз найбільш пожадане місце для воєн. Дуже велика конкуренція – треба ставати в чергу...

Зараз там американські юристи воюють проти американської авіації. Юристи перемагають - 70 відсотків вильотів на бойові завдання в Сирії були ними скасовані. В 225-кілограмових бомбах вміст вибухівки зменшили до 17-ти кілограмів...

Манштейн:

А ми все ще наївно сподіваємось на ФАУ–2…

Сашко:

От проти Фау-2 не треба гнати. Коли наші влупили «Точкою» по промзоні Донецька, сепари позникали мов таргани. Потім, правда, звинуватили нас у військовому злочині...

Манштейн:

А я про що... Вкладати в юристів ефективніше... Що Японія?

Сашко:

Нація найбільш агресивна в аніме.

Манштейн:

Хто володіє Китаєм?

Сашко:

Ніхто. Самі китайці.

Манштейн:

Неприпустима легковажність! Вони вам цього не подарують. Що євреї?

Сашко:

Стоять на сторожі ефективності нацистської машини смерті. Успішно відбивають атаки всіх, хто ставить під сумнів її виробничі покажчики.

(З'являється ад'ютант.)

Ад'ютант:

Герр генерал, шифрограма з генерального штабу.

Манштейн (Сашкові): У мене все. Абтретен!

(Сашко робить поворот «кру-гом», знов підіймається курява, Манштейн морщиться. Сашко відходить.)

Ад'ютант:

Що робити з цими?

Манштейн:

Як завжди, розстріляти. Вам відомий наказ Фюрера – «фербраннте ерде». Прослідкуйте, щоб ніхто з розвідки не намагався їх перед тим допитати.

СЦЕНА 8

(Медична "таблетка" на краю соняшникового поля. Парамедики завантажують до неї Сашка на ношах. Він опритомнює.)

Дівчина парамедик (Сашкові):

У вас важка контузія. Ви якось вийшли до наших на Волноваху збоку Докучаївська. Ми вас вивозимо до госпіталя, до Маріуполя. (відходить)

Сашко (сам собі):

То все це була лише контузія? Видіння? Шкода, що не примарився хтось з майбуття, я б розпитав його - як вони там воюють з марсіанськими москалями. Втім, мабуть не повірив би. Треба пригадати ці марення, занотувати й таки написати п'єсу в стилі Шекспіра.

Три тисячі років триває війна

Смерть першими ліпших ховає

Хто вижив в бою, тих чекає тюрма

Між нами невинних немає.

Ми впали в бою, ми були молоді.

Молися за нас, не полиш боротьби

Бери нашу зброю собі і тоді

Ворожою кров'ю її окропи.

На сорок день вип'єм, освятим ножі

Змішаймо напалм, хай ясніше горить

Хай спалить міста, міністерства, суди.

Довічно судилось тривати війні.

(Бачить поруч з собою на сусідніх ношах пораненого бійця в закривавлених бинтах. Питає):

Ти з якого батальйону, брате?

Поранений (слабким голосом):

З надвірної корогви великого гетьмана Костянтина, князя Острозького, брате.

2016 р.