Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 9

21. Приблизно у цей же час одружився з Кальпурнією, донькою Луція Пізона, який мав бути його наступником у сенаті; а свою доньку, Юлію, повінчав із Гнеєм Помпеєм, скасувавши попередні заручини з Сервілієм Цепіоном, незважаючи на те, що саме той незадовго перед тим багато допоміг йому у справі проти Бібула. Після створення нових родинних зв’язків почав насамперед питати поради у Помпея, попри те, що за звичаєм повинен був звертатися до Красса, бо який порядок опитування було встановлено з січневих календ, такого й слід було дотримуватися консулові протягом усього року.

22. Тож заручившись голосами тестя і зятя, з-поміж усього числа провінцій обрав Галлію, оскільки вона була найкориснішою та найвигіднішою з огляду майбутнього тріумфу. На початок, за законом Ватинія, отримав лише трансальпійську Галлію разом з Іліриком, проте згодом завдяки сенатові отримав також і Кошлату, оскільки члени сенату боялися, що у разі відмови отримає її завдяки народові. 2. Окрилений такою радістю, Цезар не міг цим не гордитися, і кілька днів опісля хвалився перед всією курією, що він досяг того, чого так сильно прагнув, незважаючи на заздрість і нарікання супротивників, і від цього часу буде скакати їм по головах; і коли хтось, аби принизити його, сказав, що це нелегко зробити жінці, то він відповів, наче жартуючи, що у Сирії колись панувала Семіраміда, а також, що значною частиною Азії колись володіли амазонки.

23. Наприкінці його консульства претори Гай Меммій і Луцій Доміцій почали розслідування про те, що він вчинив протягом останнього року, а Цезар доручив цю справу сенатові; коли ж сенат відмовився, то він, три дні без успіху посперечавшись, відлучився в провінцію. В той же час притягнули до суду його квестора для попереднього розслідування деяких злочинів. Також і його самого намагався притягнути до відповідальності народний трибун Луцій Антистій, однак завдяки звертанню до цілої колегії його не засудили начебто з тієї причини, що він був відсутній у справах імперії. 2. Тож задля майбутньої безпеки він докладав значних зусиль для того, щоб кожного року серед посадовців мати тих, що йому особисто зобов’язані, і не допомагати жодним претендентам та не допускати їх до влади, за винятком тих, що допомагатимуть йому за його відсутності; і задля дотримання цієї угоди не соромився вимагати від деяких, щоб вони заприсяглися, чи навіть укладав з ними письмовий договір.

24. Коли ж Луцій Доміцій, кандидат на посаду консула, відкрито погрожував, що як тільки заступить на посаду, то здійснить те, чого не міг здійснити, будучи претором, Цезар, щоб відібрати у нього військо, викликав Красса і Помпея в місто Луку, що в його провінції, аби з метою усунути Доміція вони домагалися другого консульства; з їх допомогою наполіг також на продовженні свого терміну на п’ять років. 2. Ствердившись таким чином, до числа тих легіонів, які отримав від республіки, додав також ті, що набрав за свій власний кошт — один з них був сформований з трансальпійців і мав галльську назву, бо називався “Алауда”: озброїв його та витренував відповідно до римських звичаїв і тактики, а згодом усім їм надав громадянство. 3. Тож відтоді не пропускав жодної можливості розпочати війну, навіть несправедливу та небезпечну, як із союзниками, так і з ворожими та дикими племенами, і нападав на них перший, так що сенат вирішив послати легатів для того, щоб визначити статут Галлії, а дехто навіть радив здати Цезаря ворогам. Але оскільки його справи йшли успішно, то він значно частіше і на довше отримував дні похвали, аніж будь-хто інший.