Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 82

39. Однак втративши двох синів (Германік загинув у Сирії, а Друз — у Римі), з горя подався в Кампанію: тоді ж виникла загальна думка й розійшлася чутка, що він звідти ніколи не повернеться та швидко там помре. Майже так воно і сталося: адже й до Рима більше не повертався, а кілька днів опісля, коли обідав на віллі поблизу Тарацини під назвою “Печера”, зі стелі раптово почали падати величезні камені, побивши багатьох гостей та слуг. Тиберій випадково вцілів.

40. Проїхавши Кампанію та освятивши Капітолій в Капуї та храм Августа в Нолах — властиво, це був привід його подорожі, — попрямував на Капрі. Цей острів приваблював його тим, що був доступний лише в одному невеличкому місці, а з усіх інших боків оточений величезними крутими скелями й глибокими водами. Та народ наполегливими проханнями тут же відкликав його назад, оскільки сталося нещастя: у Фіденах під час гладіаторських ігор завалився амфітеатр і загинуло понад двадцять тисяч людей. Тож він переправився знову на континент, дозволивши усім приходити до нього, незважаючи на те, що виїжджаючи з міста, заборонив турбувати його, та й відмовлявся від усіляких зустрічей навіть у дорозі.

41. Повернувшись знову на острів, зовсім перестав займатися справами республіки: ніколи більше не поповнював декурії вершників, не призначав військових трибунів та префектів, не міняв керівництво жодних провінцій; Іспанія й Сирія протягом кількох років залишалися без консульських легатів; Вірменію окупували парфи, Моезію — дакійці й сармати, Галлію спустошували германці. Він зовсім занедбав усе: це було великим безчестям та злочином супроти республіки.

42. Тож отримавши свободу на самоті та перебуваючи подалі від громадського ока, врешті розкрив усі свої вади, які довго приховував: про них розкажу спочатку та детальніше. Коли був ще новобранцем, у таборах через надмірну пристрасть до вина його називали “Биберій” замість Тиберій, “Кальдій” замість Клавдій, та “Мерон” замість Нерон. Згодом, коли став імператором та взявся за виправлення звичаїв народу, провів цілу ніч та два дні поспіль, бенкетуючи та випиваючи з Помпонієм Флакком та Луцієм Пізоном. Негайно після цього призначив одного префектом провінції Сирії, а другого — префектом Рима, називаючи їх у наказі найдорожчими й повсякчасними своїми друзями. 2. Цестія Галла, похітливого й марнотратного старого, якого ще Август колись називав непорядним, Тиберій ганьбив перед сенатом: однак уже декілька днів після того сам домовився про бенкет у нього, вимагаючи, щоб той нічого не міняв та не пропускав із заведених звичаїв, так щоб навіть оголені дівчата прислуговували бенкетуючим. Надав перевагу зовсім невідомому претенденту на посаду квестора перед кандидатами з найвідоміших родин через те, що той на бенкеті випив за здоров’я імператора цілу амфору вина. Азелію Сабіну дав двісті тисяч сестерціїв за діалог, у якому вели суперечку гриб, фікус, молюск та дрізд. Згодом встановив навіть нову посаду — керівника імператорських розваг, призначивши на неї Тита Цезонія Приска, римського вершника.