Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 101

20. Влаштовував ігри також і за межами країни — як-от астичні ігри в Сиракузах у Сицилії, а в Лугудуні у Галлії — змішані; у цьому ж місці проводили також змагання у грецькому та латинському красномовстві, на яких переможені давали призи переможцям, а також повинні були складати на їх честь хвалебні пісні. Ті ж, чиї твори зайняли останні місця, повинні були витирати свої письмена губками або й навіть язиком, якщо не хотіли, щоб їх вибили батогами чи викупали в ріці.

21. Завершив будівництво храму Августа і театру Помпея, що розпочав Тиберій. До того ж, розпочав будівництво водопроводу в районі Тибуру й амфітеатру поблизу септи, з яких першу будову довершив Клавдій, його наступник, а інша залишилася недобудованою. В Сиракузах відбудував мури міста й храми богів, що руйнувалися від часу. Постановив також відновити палац Полікрата в Самосі, завершити будову Дидимейського храму в Мілеті, заснувати місто високо в Альпах, але насамперед — прокопати Істмський перешийок у Греції, і для проведення обмірів навіть послав туди центуріона.

22. Оскільки досі мовилося про нього як про правителя, то тепер слід сказати як про чудовисько. Прийнявши багато прізвиськ — “побожний”, “син таборів”, “батько війська”, “найкращий та найбільший із Цезарів” — коли випадково почув, як царі, що прибули до міста вітати його, за обідом сперечалися про знатність свого походження, вигукнув:

Один хай буде державець, Владар один.

Зовсім небагато бракувало, аби тут же прийняв діадему та змінив удаваний принципат на справжнє царювання. 2. Коли ж його переконали, що він вивищується і над правителями, і над царями, то почав зазіхати на божественну велич. До того ж, дав завдання, щоб із Греції привезли статуї богів, що мали велику мистецьку й релігійну цінність, серед яких була також статуя Зевса Олімпійського, — щоб зняти з них голови та поставити натомість свою. Частину палатинського палацу продовжив аж до форуму, а храм Кастора й Поллукса зробив його передпокоєм і часто сам стояв між братами-богами, аби приймати почесті від прихожан; дехто навіть називав його Юпітером Латинським. 3. До того ж, заснував храм свого власного божества, встановивши у ньому жерців та найнеймовірніші жертви. У цьому храмі поставив золоту статую натурального розміру, в одязі, яким сам користувався на щодень. На посаду жерця, сперечаючись та змагаючись, почергово заступали найбагатші громадяни. Жертвами були фламінго, павичі, тетері, цесарки, фазани, яких призначали окремо для кожного дня. 4. Вночі, коли сяяв повний місяць, постійно кликав його до себе в обійми та в ложе, а вдень пошепки розмовляв з Юпітером Капітолійським — то шепочучи припадав йому до вуха, то підставляв своє, то розмовляв голосніше та не без гніву, так що навіть чули погрозливі слова: