Читать «Книга імен» онлайн - страница 83
Джилл Ґреґорі
Він гнав свій «ферарі» до Гітроу, і роздратування на батька зростало зі збільшенням швидкості.
Він в'їхав на короткотерміновий паркінг із запізненням на десять хвилин.
Розділ тридцять п'ятий
Девід почувався навдивовижу змученим, хоча й поспав трохи в літаку після вечері. Думав він лише про одне: як же далеко він зараз від Стейсі.
— Може, вип'ємо коки, щоб остаточно прокинутися? — запропонувала Йаель.
— Спершу треба роздобути трохи готівки, — та я не можу ризикувати зі своєю карткою «Visa».
— Унизу, у залі прибуття міжнародних рейсів, є пункт обміну валюти.
Вистоявши чергу з півдюжини інших пасажирів, яким сяйнула та сама думка, Девід поклав гроші в кишеню й випадково торкнувся самоцвітів. Його охопило дивне відчуття — ніби під сорочку прослизнула змія та поповзла між лопатками.
У вирі натовпу нерухомо стояв чоловік. Навіть на відстані тридцяти футів його очі пронизували Девіда наскрізь, немов на терміналі не було більше жодної живої душі.
Кров ударила Девідові в голову. Земля пішла з-під ніг. Він мало не втратив рівноваги. Неначе знову став хлопчиком, юним, вразливим. І дивився на іншого — старшого, міцнішого, більш упевненого. На того, хто кинув йому виклик — ризикнути життям...
Ні, неможливо. Отой коректний джентльмен із левиною гривою темно-русявого волосся не може бути...
Охоплений сюрреалістичним збентеженням, Девід рушив до нього, але тут, як крізь морок, пробився голос Йаелі.
— Ні, Девіде, не туди. Там павільйон зустрічі пасажирів з міжнародних рейсів, а ресторан самообслуговування — з іншого боку.
— Це він, Йаеле. — Голос Девіда захрип. — Господи Боже мій, це він!
Розділ тридцять шостий
— Отой із палицею? Хто він?
Не встиг Девід відповісти, як до павільйону влилася нова хвиля пасажирів, і він випустив того з очей. Коли натовп розійшовся, чоловік уже був не сам. Літній пан ляснув молодшого по плечу, і той обернувся привітати батька. Девід одразу впізнав Еріка Мюллера. Він виглядав розлюченим, — хоча син шалено жестикулював, щось пояснюючи, старий не хотів нічого слухати.
— Це або привид, або Кріспін Мюллер зі своїм батьком. — Девід запаморочено похитав головою. — Тільки цього бути не може. Він мав незворотну кому.