Читать «Книга імен» онлайн - страница 82
Джилл Ґреґорі
— Що це означає — дивно?
Контролер ніби просвічував його обличчя рентгеном.
— Присягатися не буду, може, я помиляюся, — квапливо заговорив Девід, — та мені здалося, ніби він сховав щось блискуче собі під бейсболку. Мабуть, це дрібниці, — додав він поспішно, — але я вирішив комусь доповісти. У наш час, знаєте, усяке буває.
На якусь мікромить очі контролера відірвалися від його обличчя та вп'ялися в чергу. Девід побачив, як він стиснув зуби, коли вгледів у черзі містера Гучномовця.
— Ви повелися цілком правильно, сер.
Контролер більше й не глянув на Девіда, а простяг руку за новим комплектом документів, і очі його перебігали з жінки, котру він перевіряв, на горлопана в бейсболці.
Зусиллям волі Девід примусив себе не прискорювати ходи, ідучи до апарата просвічування й конвеєра, однак одяг у нього став мокрий від поту. Тільки коли він знову взувся й рушив до зали очікування, відчуття полегшення зігріло йому душу, як ковток саке.
За кілька хвилин Йаель швидко перетнула зал і всілася на кріслі поруч із ним. На вустах її грала усмішка, яка перейшла у дзвінкий сміх.
— І що це ти, дозволь спитати, сказав отому контролерові, що він як скажений накинувся на того бідолашного жлоба, який стояв за мною в черзі?
Розділ тридцять четвертий
МЕРІЛБОН, ЛОНДОН
Він поводиться зі мною, як із десятирічним хлоп'ям. Звісно, йому не подобається, що я маю такий вплив на Коло. За останні дванадцять років я досяг значно більшого, ніж він за весь час своєї блискучої кар'єри. Я стою на відстані в один крок від величі й слави, а він командує мною, як директор школи якимось першокласником.
Змій із відразою згорнув лист і потягся за палицею.
Шкода. Зараз йому доведеться змити з себе в душі мускус — аромат Хлої, що залишився в нього на шкірі. Якою довгою та химерною була ця ніч кохання, яке могутнє вивільнення від напруженого полювання за іменами. Коли він намилювався під душем, подряпини від її нігтів, що впивалися в його плоть, горіли вогнем. Він насолоджувався гострими дотиками болю та пригадував знов і знов, як закопилювала вона губу, коли викрикувала його ім'я.
Чарівна Хлоя, одна з найрозбещеніших жінок, із якими він кохався, і одна з найзвабливіших. Шкода, що він її більше не побачить. Надалі він уже не зволікатиме. Це — останнє послаблення, яке він собі дозволив, останнє потурання плоті, — і він приєднається до інших у Ковчезі, а Хлоя та мерзенний світ залишаться в минулому. Він відвезе батька до його клубу — і все, більше жодного перепочинку, до самісінького кінця. Останнє ім'я, остання перешкода. І спуск до Ковчега.