Читать «Книга імен» онлайн - страница 144

Йаель слухала скептично, але Ерік Мюллер твердив, що вже не хоче кінця світу. Він має план. Вони ввійдуть до Кабінету ситуацій разом, нібито вона — його заручниця, проте пістолет залишиться в неї. Він наніс удар власному синові, потім напав на Мофулатсі. І от зараз він прагне врятувати Стейсі, хоча Девід вичавлює життя з його власної плоті й крові.

— Забери її, Йаеле! — несамовито волав Девід. — Стейс, усе гаразд. Я вас дожену.

Йаель підскочила до дівчинки.

— Ходімо, Стейсі. Ти чула, він нас дожене.

Вона схопила Стейсі за руку й вивела через скляні двері на майданчик. Ерік дивився, як вони йдуть сходами, і душа його рвалася на шматки. Він пішов був за ними, гадаючи, чи зумів урятувати свою Елізабет. Потім повернувся, завагався.

Хіба не слід йому зараз урятувати свого сина?

Та не встиг він прийняти рішення, як Рауль увалився з балкона, його смагляве обличчя було білим як молоко, а одяг нижче пояса просякнутий кров'ю.

— Зрадник! — загорлав Темний янгол. Він підняв пістолет і вистрелив Ерікові просто в лоб. Ерік Мюллер упав, де стояв.

Хитаючись, Рауль знову поклигав на балкон, попри вогонь, який опікав його ногу при кожному кроці. Він очманів. Він умирав. Він втратив забагато крові.

Девід Шепард і досі душив Змія. Він навіть не побачить небезпеки, що на нього чигає. Зі змученою посмішкою Рауль навів пістолет просто на голову Шепарда. Він дістане насолоду від цього останнього вбивства. Нічого подібного не відчував він відтоді, як уколошкав свого діда.

Моторошна посмішка скривила його губи, коли він натиснув на гачок, — та почувся лише невиразний щиголь.

Цей звук насторожив Девіда, він відвернувся від чоловіка, що лежав під ним. Кутиком ока помітив він якийсь чорний предмет, ухилився — і почув тільки свист рукояті пістолета, що розсікала повітря. Але тут на нього навалилися двісті фунтів закривавленої ненависті. Девід відкотився вбік, і рукоять пістолета вцілила йому в хребет.

Палиця. Девідові якось удалося підтягти її до себе, і він незграбно підвівся. Дивно, що він іще може стояти. Легені горіли вогнем від кожного вдиху, поламані ребра обпікали нутрощі вогнем. А кілер стояв просто перед ним.

Рауль накинувся на Девіда зі вправністю, відточеною роками тренувань, хоча дихати йому ставало все важче. Девід устромив наконечник Кріспінової палиці просто в розірване кулею стегно Темного янгола. У того з горла вирвався нелюдський, страдницький вереск, він відлетів назад і врізався головою в зубчасту кам'яну стіну.

Девід поривчасто зітхнув, його нудило від вигляду крові. Принаймні цей Рауль уже нікого не вбиватиме.

А Кріспін...

Девід озирнувся й примружився. Кріспін якось спромігся підповзти до краю балкона та здертися на ноги. Він перехилився через парапет і горлав до когось униз.

— Сюди, кретини! Потаємна тікає! Сюди, наго...

Девід наскочив на нього й замахнувся палицею. Та він недооцінив міць верхньої частини Кріспінового тіла. Однією рукою Мюллер так смикнув палицю, що Девід втратив рівновагу й мало не впав з балкона. Кріспін ошкірився, смикнув іще раз — і Девід ударився об парапет.