Читать «Шовк» онлайн - страница 17

35

Ерве Жонкур ніколи раніше не бачив тієї, іншої, дівчини та й протягом цієї ночі, точніше кажучи, не бачив теж. У кімнаті, де не було світла, він тільки відчував красу її тіла, пізнавав дотик її рук та вуст. Він любив її кілька годин поспіль, рухаючись так, як іще ніколи досі, він дозволяв їй вчити його повільності, що була йому зовсім незнайома. У темряві було так легко кохати її – та й не кохати теж.

Незадовго до світанку дівчина підвелася, надягла біле кімоно і вийшла.

36

Уранці Ерве Жонкур теж вийшов на вулицю і знайшов одного з людей Хара Кея, що чекав на нього. Він приніс п’ятнадцять шматків шовковичної кори, щільно вкритих греною; крихітні яєчка мали колір слонової кістки. Ерве Жонкур старанно оглянув усі п’ятнадцять, потім запитав про ціну і заплатив шматочками золота. Перш ніж посланець пішов, француз дав йому зрозуміти, що бажає побачитися з Хара Кеєм. Той похитав головою. Ерве Жонкур зрозумів з його жестів, що Хара Кей вранці раптово поїхав зі всім своїм почтом і що ніхто не знає, коли він повернеться.

Ерве Жонкур пробіг через усе селище до самої оселі Хара Кея. Там він знайшов двох слуг, котрі на всі запитання лише трясли головами. Будинок здавався покинутим. Ерве обшукав усі приміщення, оглянув найнезначніші речі, але не знайшов нічого подібного до послання для нього. Треба було повертатися до селища. Вийшовши з резиденції Хара Кея, він обминув велику вольєру. Дверцята знов були зачинені. Сотні птахів літали під дахом, що захищав їх від неба.

37

Ерве Жонкур чекав іще два дні, чи не з’явиться якийсь знак. Перегодом поїхав.

Сталося так, що, в’їхавши до лісу через півгодини після того, як залишив селище, він почув надзвичайний, сріблястий гомін. Між листям на гілках дерев можна було помітити тисячі темних плям. То була незчисленна зграя перелітних птахів, що влаштувалася тут на відпочинок. Нічого не пояснивши двом чоловікам, які його супроводжували, Ерве Жонкур зупинив коня, вийняв з-за поясу револьвер і шість разів вистрелив у повітря. Перелякана зграя злетіла в небо, схожа на хмару диму, що високо здіймається над місцем пожежі. Хмара була настільки велика, що її можна було б побачити за кілька днів шляху звідти. Вона затьмарила небо тільки тому, що відчувала страх і нестяму.

38

Через шість днів Ерве Жонкур сів у Такаока на корабель голландських контрабандистів, який доставив його в порт Сабірк. Звідти він пересувався уздовж китайського кордону до озера Байкал, здолав чотири тисячі кілометрів сибірської землі, перейшов через Уральські гори, досяг Києва, потягом проїхав усю Європу, зі сходу на захід, і нарешті, після трьох місяців мандрівки, повернувся до Франції. Була перша неділя квітня – саме готувалися до Великодньої меси, – коли він в’їхав крізь браму Лавільдьйо. Звелів зупинити карету, деякий час посидів нерухомо. Завіси на віконцях були запнуті, він їх не відкинув. Нарешті Ерве виліз з екіпажа, далі рушив пішки, крок по кроку, відчуваючи надмірну втому.