Читать «Розмальована вуаль» онлайн - страница 110
Вільям Сомерсет Моем
Але коли пароплав пришвартувався, їй вручили ще два листи. Вона зі здивуванням упізнала батьків почерк: вона не пригадувала, щоб він їй колись писав. Лист був короткий і починався з «Дорога Кітті!». Він повідомив, що пише замість матері, яка захворіла й мала лягти в лікарню на операцію. Кітті варто не лякатися й продовжувати свою подорож морем; пересісти на потяг коштувало значно дорожче й, доки матері немає вдома, їй буде незручно жити в домі на Гаррінгтон-Гарденс. Другий лист був від Доріс і починався «Кітті, люба», не тому що Доріс якось по-особливому її любила, а бо так вона зверталася до всіх знайомих.
З любов’ю,
Доріс
Кітті, глибоко замислившись, якийсь час постояла на палубі. Вона не могла уявити свою матір хворою. Звикла бачити її тільки активною, цілеспрямованою; та й чужі недуги її матір лише дратували. Аж тут до Кітті підійшов стюард із телеграмою.
Батько
79
Кітті закалатала у дзвоника в будинку на Гаррінгтон-Гарденс. Їй сказали, що батько в кабінеті, і, підійшовши до дверей, Кітті їх м’яко прочинила. Батько сидів біля каміна й читав останній номер вечірньої газети. Він підвів погляд, коли вона увійшла, опустив газету й знервовано скочив на рівні.