Читать «Донор для небіжчика» онлайн - страница 124

Але тим сильніший був удар…

Тому що «машина» побачила своє власне обличчя чужими очима й це порушило якусь хистку внутрішню рівновагу; чи тому що раптовий вибух спогадів розірвав життєво важливі зв’язки; чи з якоїсь іншої причини — але розрахунок Незалежного Експерта виправдався — «машина»… дала Тріщину!

Монстр обірвав резонуючий, як сам простір, крик, будучи вже на дев’яносто дев’ять відсотків Відривачем і на один відсоток пробуджуючись Германом.

Процес заключної трансформації, що в найближчі хвилини мала поставити останню крапку в його перетворенні, спочатку сповільнився, а потім і взагалі припинився.

Загострені кісткові відрости на ногах, схожі на гротескні півнячі шпори, трохи втягнися назад, але залишилися стирчати виродливим атавізмом. Блакитнуватий іній почав швидко танути навколо стіп Відривача по краях широкого кола і збиратися на паркеті в маленькі блискучі калюжки. Люстра злегка погойдувалася, і кімната здавалася сповненою тіней і примар.

Алекс досі сидів на підлозі й упершись потилицею в стіну, істерично реготав, пускаючи з куточків рота до самого підборіддя потоки слини. Його обличчя палало вогнем божевілля.

Звідкись із вулиці долинало виття міліцейських сирен, які наближалися. Схоже, їх викликав хтось із наляканих сусідів.

Уперше за своє коротке життя Відривач відчув подих близької катастрофи.

І відступив.

Він вистрибнув на вулицю просто з вікна спальні Алекса з висоти четвертого поверху, бажаючи лише одного — пошвидше сховатися у своєму Притулку.

Розділ 3

Явлення

Ці четверо одразу викликали в нього ворожість. Немов він інтуїтивно зрозумів, що вони з’явилися, щоб зазіхнути на його таємницю.

Коли у знайомих вікнах виключилося світло, бомж відчув біль — вона не любила світла. Відтоді, як він спостерігав за вікнами її Притулку, там завжди було темно.

А тепер прийшли ці люди…

Вони приїхали вчотирьох на дорогій іномарці, яку самовпевнено залишили напроти під’їзду. Двоє несли великі спортивні сумки. Це його насторожило.

Коли через хвилину у вікнах загорілося світло, він не сумнівався ні на секунду, що це саме вони проникли в Притулок.

Першим його поривом було кинутися з підвалу туди, щоб не дати їм заподіяти їй зло, захистити таємницю — хіба не для цього він зараз тут, пройшовши важкий і довгий шлях?..

Але щось утримало його на місці, наказавши безтілесним, але владним голосом, що його втручання буде потрібне пізніше, і він має бути готовим.

Він повинен дочекатися свого виходу.

До його ніг підбігла довгаста сіра тінь і потерлася боком, вимагаючи годівлі. Він уже більше десяти днів забував про нього піклуватися, і Щурик, не привчений добувати їжу самостійно, помітно схуд. Бомж роздратовано відіпхнув ногою настирливу тваринку і знову припав до маленького квадратного віконця.

Він засяяв від радості й вибухнув торжествуючим сміхом, коли побачив як вона перехитрила їх і заманила в пастку!..

Коли машина спалахнула зсередини, а потім набрала швидкість і вибухнула, врізавшись у дерево, його сміх перейшов у божевільний регіт. Самого вибуху він не міг бачити, зате полум’я висвітило на мить із темряви стрімку суху фігуру, яка швидко віддалялася…