Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 149

Виточку позаду затулятиме волосся, те, яке він невдовзі матиме.

Містер Ґамб стяг мусліновий зразок із кравецького муляжу та взявся до роботи.

Швацька машинка була старою й високоякісною – вишукано оздоблена ножна машинка, яку років сорок тому переобладнали на електричну. На рукаві машинки виднівся згорток, намальований сусальним золотом, зі словами: «Я ніколи не втомлююсь, я служу». Ножний важіль і досі працював, і Ґамб запускав ним машинку щоразу, як робив новий шов. Коли стібки вимагали особливої уваги, він працював голими ногами, обережно розгойдуючи педаль м’ясистою стопою, хапаючись за край пальцями з пофарбованими нігтями, щоб не настрочити зайвого. Деякий час чувся тільки шум швацької машинки, хропіння маленької собачки та сичання парових труб у теплому підвалі.

Закінчивши вшивати виточки на мусліновому зразку, він приміряв його перед дзеркалом. Песик стежив за ним із кутка, нахиливши голову набік.

Треба трохи розширити під пахвами. Ще лишалося кілька питань з обшиванням і клейким флізеліном. Попри те, вбрання було гарне. Таке м’яке, еластичне, пружне. Він уже бачив, як підстрибує на драбині водної гірки – так прудко, як йому заманеться.

Містер Ґамб погрався з освітленням і перуками для більшого драматизму, примірив чудове кольє під шию з мушлями. Він матиме приголомшливий вигляд, коли вдягне декольтований туалет або звабливий пеньюар на свої нові груди.

Він спокушався продовжити роботу, серйозно взятися до справи, проте очі вже втомилися. Він хотів, щоб рухи були абсолютно впевненими, до того ж йому набрид постійний шум. Він дбайливо налаштував стібки й розклав зразки. Ідеальна викрійка.

– Завтра, Золотце, – пообіцяв він маленькій собачці, витягаючи яловичі мізки з морозилки, щоб відтанули. – Займемося цим завтра з самого ра-а-а-анку-у-у-у-у. Матуся буде такою гарною!

Розділ 47

Старлінг міцно спала протягом п’яти годин, а тоді прокинулася серед глупої ночі, розбуркана страхом від сновидіння. Вона закусила кінчик простирадла й затулила вуха долонями, намагаючись розібратися, чи вона справді прокинулася й утекла від кошмару. Мовчання, жодного ягнячого крику. Коли вона переконалася, що не спить, серце вповільнилось, але ноги не хотіли зупинятись і рухалися під ковдрою. Старлінг знала, що за мить її думки так само пустяться наввипередки.

Вона відчула полегшення, коли замість страху нею прокотилася хвиля люті.

– Здуріти можна, – сказала вона й звісила з ліжка ногу.

Протягом усього цього довгого дня її підставив Чилтон, образила сенаторка Мартін, вичитав і покинув напризволяще Крендлер, познущався доктор Лектер та ще й учинив таку огидну й криваву втечу, а Джек Кроуфорд узагалі усунув її від справи, – але від однієї образи їй боліло найдужче: від того, що її назвали крадійкою.

Сенаторка Мартін була мамою, яка переживала неймовірний стрес, і їй остогидли поліцейські, які порпаються в речах її дочки. Вона не хотіла скривдити Старлінг.

Та все одно це звинувачення застрягло під шкірою, наче розпечена голка.

Змалечку Старлінг навчили, що крадіжка – то найбезчесніша, найпаскудніша справа, яка недалеко стоїть від зґвалтування чи вбивства заради грошей. У деяких випадках убивство може бути навіть кращим за крадіжку.