Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 147

З екологічними матеріалами взагалі неможливо працювати. Тут містер Ґамб провів чимало дослідів і зазнав чимало невдач, які щоразу розбивали йому серце, поки все не вийшло так, як слід.

Зрештою він збагнув, що старі методи – найкращі. Процедура була такою: спершу він вимочував шкіру в акваріумах, у рослинних екстрактах, розроблених північноамериканськими індіанцями, – абсолютно натуральна субстанція без жодних домішок мінеральних солей. Він обрав спосіб, у результаті якого отримував незрівнянну найм’якішу сирицю Нового Світу, – класичне мозкове дублення. Індіанці вірили, що мозку кожної окремої тварини вистачить, щоб видубити власну шкіру. Містер Ґамб знав, що це не так, і вже давно покинув експериментувати, навіть із приматами з найбільшим об’ємом мозку. Тепер він набив собі повну морозилку яловичих мізків, і сировини завжди було вдосталь.

Він був здатний упоратися з проблемами, які виникали під час обробки матеріалу, завдяки практиці він набув майже ідеальних навичок.

Лишалися важкі структурні проблеми, але він мав особливу, високу кваліфікацію, щоб їх розв’язувати.

Двері робочої кімнати прочинилися в підвальний коридор, який вів до старої ванни, де містер Ґамб зберігав свої підйомні механізми й хронометр, а потім – до ательє та неосяжного чорного лабіринту, що пролягав далі.

Він відчинив двері до ательє, і звідти полилося сліпуче сяйво – прожектори та лампи розжарювання, налаштовані на спектр денного світла, прикріплені до сволоків під стелею. На подіумі з мореного дуба позували манекени. Усі вони були частково вдягнені, деякі – в шкіру, інші – в муслінові зразки, викроєні під шкіряне вбрання. Вісім манекенів подвоювались у двох дзеркальних стінах – то були хороші, суцільні дзеркала, а не плитки. На туалетному столику стояла косметика, кілька підставок під перуки й самі перуки. То було найсвітліше у світі ательє, з білого й вибіленого дуба.

На манекенах висіли незавершені костюми, що їх він шив на замовлення, переважно копії ефектного вбрання від Армані з тонкої чорної шкіри кабрета, з плісуваннями й воланами, гострими плечима та нагрудниками.

Уздовж третьої стіни стояли великий робочий стіл, дві промислові швацькі машинки, два швацькі муляжі та один кравецький, виготовлений за розмірами торса самого Джейма Ґамба.

Попід четвертою стіною розташувався величезний чорний гардероб, покритий китайським лаком, що здіймався на вісім футів угору до самої стелі й царював у цій світлій кімнаті. Старий гардероб, візерунки на ньому зблякли. Кілька золотистих лусочок лишилося на тому місці, де був дракон з білими, ясними очима, які досі витріщалися з малюнка, а далі – червоний язик іншого дракона, чиє тіло вже встигло потьмяніти. Лак під зображенням уцілів, хоча й потріскався.