Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 14
Томас Харріс
– Кроуфорд-Стоїк непокоїться? Мабуть, він дуже зайнятий, якщо набирає собі помічників з лав студентів.
– Так, зайнятий, і він хоче…
– Зайнятий Баффало Біллом.
– Припускаю, що так.
– Ні, не «припускаю, що так». Офіцере Старлінг, ви знаєте напевне, що справа в Баффало Біллі. Я гадав, Джек Кроуфорд послав вас розпитати мене про нього.
– Ні.
– То ви не намагаєтеся манівцями підійти до цієї теми.
– Ні, я прийшла, бо нам потрібні ваші…
– Що вам відомо про Баффало Білла?
– Про нього взагалі небагато відомо.
– Газети щось випустили?
– Не думаю. Докторе Лектер, я не бачила жодних конфіденційних матеріалів у цій справі, моя робота полягає в тому…
– Скількома жінками послугувався Баффало Білл?
– Поліція знайшла п’ятьох.
– З усіх було знято шкіру?
– Частково так.
– У газетах ніколи не пояснювалось, звідки пішло його ім’я. Ви знаєте, чому його називають Баффало Біллом?
– Так.
– Розкажіть мені.
– Розкажу, якщо ви проглянете анкету.
– Прогляну, нехай. А тепер: чому?
– Усе почалося з невдалого жарту в «убивчому» відділі Канзас-Сіті.
– Так?
– Його назвали Баффало Біллом, бо він оббіловує жінок, наче бізонів.
Старлінг збагнула, що проміняла почуття страху на усвідомлення власного запроданства. З цих двох станів вона б радше обрала страх.
– Передайте мені анкету.
Старлінг проштовхнула в отвір синю секцію. Вона нерухомо сиділа, поки Лектер гортав сторінки. Тоді він опустив папери назад у тацю.
– Ох, офіцере Старлінг, невже ви гадаєте, що зможете препарувати мене за допомогою такого тупого знаряддя?
– Ні, я гадаю, що ви можете поділитися своєю точкою зору й допомогти нам у цьому дослідженні.
– І який у мене може бути для цього мотив?
– Цікавість.
– До чого?
– До причин, з яких ви тут опинилися. До того, що з вами сталося.
– Нічого зі мною не сталося, офіцере Старлінг. Я сам стався. Вам не вдасться звести мене до самої низки факторів впливу. Ви поступилися добром і злом перед поведінковою психологією, офіцере Старлінг. Ви всіх одягли в моральні «почесні штанці» – ніхто, ніколи й ні в чому не винен. Подивіться на мене, офіцере Старлінг. Чи не наважитесь ви визнати, що я – зло? Я – зло, офіцере Старлінг?
– Я гадаю, що ви деструктивний. Як на мене, це те саме.
– Отже, зло – деструктивне? Тоді
– Умисне…
– Я колекціоную обвали церков, для забави. Ви бачили той нещодавній випадок у Сицилії? Дивовижно! Фасад упав під час святкової меси, розчавивши шістдесят п’ять бабусь. Це було зло? Якщо так, то хто його спричинив? Якщо Він існує там, угорі, то Він просто обожнює такі забави, офіцере Старлінг. Тиф і лебеді – всі вони пішли з одного джерела.
– Я не можу знайти вам пояснення, докторе, проте знаю того, хто може.
Піднявши руку, він зупинив її. Кларіс відзначила, що рука пропорційно складена, хоча на ній два однакові середні пальці. Найрідкісніша форма полідактилії.
Коли він знову заговорив, голос був м’яким і приємним:
