Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 12
Томас Харріс
– Гаразд.
Кларіс показала йому ламінований документ.
– Я нічого не бачу на такій відстані, передайте його мені, будь ласка.
– Не можу.
– Бо воно жорстке.
– Так.
– Спитайте в Барні.
Прийшов санітар і оголосив:
– Докторе Лектер, я дозволю передати вам це посвідчення. Але якщо ви не повернете його, коли я попрошу, якщо доведеться піднімати всіх на ноги й гамувати вас, аби його повернути, то я сильно засмучусь. А якщо ви мене засмутите, то доведеться тримати вас у перев’язах, поки я трохи не відійду. Харчування крізь трубочку, перевдягання «почесних штанців» двічі на день і все таке інше. А ще я тиждень не віддаватиму вам пошту. Зрозуміли?
– Звісно, Барні.
Таця з посвідченням ковзнула в камеру, і доктор Лектер підняв його до світла.
– Курсант? Тут сказано «курсант». Джек Кроуфорд посилає
Він постукав карткою по дрібних білих зубах і вдихнув її запах.
– Докторе Лектер, – сказав Барні.
– Так, звичайно.
Він поклав посвідчення назад у тацю, і Барні витяг її назовні.
– Так, я й досі проходжу стажування в Академії, – сказала Старлінг, – але ми говоримо не про ФБР, йдеться про психологію. Гадаю, ви можете самостійно визначити, чи маю я достатню кваліфікацію, щоб спілкуватися з вами на цю тему, чи не так?
– Хм-м-м, – сказав доктор Лектер. – Власне… як підступно з вашого боку. Барні, як гадаєш, можна принести офіцеру Старлінг стілець?
– Доктор Чилтон нічого не казав мені про стілець.
– А що тобі підказує гарне виховання, Барні?
– Вам принести стілець? – спитав Барні в Кларіс. – Можна організувати, але він ніколи… ну, зазвичай ніхто не лишається тут надовго.
– Так, дякую, – відповіла Старлінг.
Барні приніс складаний стілець із замкненої комори в коридорі навпроти, встановив його і пішов.
– А тепер, – сказав Лектер, сідаючи за стіл боком, щоб дивитися на Кларіс, – що сказав вам Міґґс?
– Хто?
– Множинний Міґґс, із камери, що далі коридором. Він щось до вас просичав. Що він сказав?
– Він сказав: «Я чую, як пахне твоя пизда».
– Зрозуміло. Особисто я не чую. Ви користуєтеся кремом для шкіри фірми «Евіан», а інколи – парфумами «L’Air du Temps», але не сьогодні. Сьогодні ви категорично не напахувалися. Що ви думаєте з приводу того, що сказав вам Міґґс?
– Він вороже налаштований з причин, які мені не відомі. Дуже шкода. Він вороже ставиться до людей, а вони – до нього. Замкнене коло.
– А ви до нього вороже налаштовані?
– Співчуваю через його психічний розлад. Поза тим, він чинить багато галасу. Як ви здогадалися про парфуми?
– За запахом із вашої сумочки, коли ви діставали посвідчення. Гарна сумочка.
– Дякую.
– Ви взяли свою найкращу сумочку, чи не так?
– Так.
Це була правда. Вона заощаджувала гроші на цю класичну, просту сумочку, і то був у неї найбільш вишуканий аксесуар.
– Набагато краща за ваші туфлі.
– Сподіваюся, до них також дійде черга.
– Не маю жодного сумніву.
– Малюнки на стінах – ваші, докторе?
– А ви гадаєте, я викликав сюди дизайнера?
– Отой, що над раковиною, це європейське місто?
– Флоренція. Палаццо Веккіо та Дуомо, вид з Бельведеру.
– Ви малювали з пам’яті, всі ці деталі?
