Читать «Король Літр» онлайн
Лесь Подерв'янський
Лесь Подерв'янський
Король Літр
Збірник
Король Літр
Трагедія
ДІЙОВІ ОСОБИ
Король Літр, хтивий, безпринципний і божевільний алкоголік.
Корделія, улюблена донька Короля, хвороблива квітка з червоними очима і скаженою пиздою.
Рейгана і Гонерілья, неулюблені донькі Короля, брудні та закомплексовані лізбіянки.
Едгар, цинічний ґвалтівник собак та кіз, згодом статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів.
Едмунд, життєрадісний споживач екскрементів, санітар лісу і друг природи, згодом статечна людина, член суспільства, професор Кємбріджськогоуніверсітєту.
Кєнт, хуліганствующій підліток.
Мєнт. лягавийпадло.
Йорік, потворний недоносок, начітавшийся Заратустри. На початку п'єси – блазень, згодом – статечна людина, вождь англійського народу.
Привид, опудало в білім простирадлі, під пахвою несе кнігу «Тімур і його команда».
Дія відбувається в Англії в епоху похмурого середньовіччя.
Дія перша
Сцена зображує собою пляж, забруднений пляшками, гандонами і собачим гівном Посередині всього цього хазяйства сидить Король Літр. Його вигляд не важко уявити, спираючись на все вищезгадане. У ніг Короля мішок з пляшками. Він по черзі дістає їх звідти і саморобною дротинкою спритно витягує з пляшок корки, вдавлені туди волохатими пальцями не маючих штопору волоцюг.
Король Літр.
Ітак, замовкли струни сладкозвучні, З пизди стирчать всі грифи балалайок, А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці… Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздив І пер, згинаючись, до себе у комору, А потім, запираючись в сортирі, І там, згасаючи від смутку та зневіри, Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри… Рахував і плакав, пердів беззахисно, В тупім оскаженінні зубами скреготав, І дикий сморід, цей дух пвна на вільних білих крилах, Вповзав мені у серце, як гадюка, І люто в душу срав… Людськая заздрість, Та посмішки, та плітки за спиною, Шо хуя вже не тільки шо встромить, А й навіть винуть стало неможливо. Бо я, статечний дід і патріарх, Засновник роду, міста і країни — Герой національний! Як відомо, Герої не їбуться і не сруть! Не кажучи про те вже, шо ніхто з них Вдитинстві не дрочив, о. якмені Це все настоїбенило, піздєц! Їбавя всі ці гімни і кантати, Всю малахв'ю бенкетів і прийомів, Коли замість того, щоб когось вжарить, Повинен довго й нудно ти пиздіти І слухати пиздьож такий же самий. Я все роздав: всім жебракам, ханигам, Всім підарасам, йобнутим шакалам: Нехай вони внесуть корисний внесок В суспільне будівництво, хай їбошать, А я це все їбу! З цими словами Король Літр голосно пердить. Входить Корделія – хвороблива квітка із скаженою пиздою.
