Читать «Жезлом по бамперу. Анекдоти про тих, хто в дорозі і в міліції» онлайн - страница 15
Олексій Кононенко
З «мерседеса» ніхто не вийшов…
Їде крутелик на «мерсі». Дивиться, по тротуару охоронці під руки ведуть його дружбана. Спиняється.
– Що сталося, пацани?
– їдь, все нормально. У мене машина в ремонті, ходити вчуся…
Їде крутелик на «мерсі». Дивиться, в кюветі 600-й димить, а його дружбан на дереві загорає. Спинився.
– Що сталось?!
– Та, іду, нікого не чіпаю. Дивлюсь, «запор» обганяє. Думав, що стою, вийшов покурити…
Таксист:
– Самотність – це коли завжди знаєш, хто насвинячив на кухні.
Таксист:
– Я серед жінок як дитя в магазині іграшок: всього хочу, а грошей немає…
Сержант ДПС:
– Щоб не бути соромливим з дівчатами, я почав потрохи випивати. Три роки тренувався. Дівчат я дійсно вже не соромлюся, але мене до них і не тягне…
Суддя:
– З якої причини розбили голову перехожому пляшкою шампанського?
– На щастя!
Через багато років після служби в армії зустрічаються два однополчани – Іван і Абрам.
Іван:
– О, Абраме, ти на машині їздиш?!
Абрам:
– Іване, не треба заздрити. Я ж тобі не заздрив, що ти всю службу на танку проїздив.
Перехрестя. На світлофорі стоїть новенький 600-й «мерc». Раптом з провулка вилітає з гуркотом зелений «запор» з миршавеньким мужичком за кермом і… мужичок зловив ґаву і проїхав мимо!
Дві подруги.
– Що не кажи, а не в грошах щастя. Багаті теж плачуть.
– Так. Але плакати, по-моєму, краще в «мерседесі», аніж в тролейбусі…
Академія МВС. Приїздить на присягу генерал, підходить до курсанта:
– Ну, як справи, синку?
Той вдивляється в генерала, потім:
– Тату! Нарешті! Мама скільки років тебе шукає!
Таксист:
– У мене вдома є платна стоянка в кутку для неслухняних дітей.
Прийом краденого. Телефон: 02.
– Що буде, якщо міліцію перейменують у поліцію?
– Менти стануть понтами…
Таксисти:
– Пішли в нашу пивну, вип'ємо по півбокала пива?
– Чому по півбокала?
– У нас більше не наливають.
Директор автосалону:
– Кожному покупцеві джипа – права безкоштовно.
«Магазин «Старик Хоттабич» пропонує своїм клієнтам килим-літак. На вигляд – звичайний килим, коштує – як звичайний літак».
Дама не впоралася з кермом і в'їхала у вітрину магазину посуду. Зупинилася біля прилавка, запитує:
– Це магазин «Елегант»?
– Ні, пані. Але якщо проїдете повз прилавок, повернете направо через кабінет директора, потім наліво через склад – потрапите якраз куди вам треба.
ОДЕСЬКІ ПРИКОЛИ
Дама із Москви приїхала до Одеси. Сідає в таксі, називає адресу.
– Треба буде об'їхати центр, там руські дорогу перекопали.
– А чому, якщо перекопали, то обов'язково руські?!
– Добре, поїхали, подивитесь. Якщо побачите серед копачів хоч одного єврея, я не візьму з вас грошей за поїздку.
У маршрутці в години пік дама стоїть у проході. Водій різко гальмує, вона, не втримавшись, сідає на коліна пасажиру.
– Пані, не треба сідати мені на руки.
– Ну, якщо у вас в цьому місці руки… – промовляє жіночка, задумливо дивлячись на те місце, куди вона сіла.
Заходить крутелик до сусіда:
– У тебе не буде трохи хліба, а то ми джип купили…
Дільничний міліціонер:
– Злі собаки потрібні, щоб відганяти добрих людей!
