Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 48

Скинь шапку – теща глуха буде.

Оце роззяпив двері, як теща рот.

Прибулося тещі зятеві діти колихати.

Не тіш тещі коростявим зятем.

Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.

Приймаці (приймакові) як собаці: собака у приймах був, та й хвоста збув.

Тесть любить честь, а зять любить взять, а шурин – очі жмурить, щоб не дать.

З чужого чортяти не зробиш свого дитяти.

Ні втять, ні взять – лучче собака, ніж зять.

Нема ворога, як зять.

Ні із пса солонини, ні із зятя дитини.

З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а із зятем позмагайся, то із села вбирайся.

Із сином сварись, та й за стіл берись, а із зятем сварись, за поріг берись.

Коли син виганя з хати – на піч укладайся; коли зять стане бурчати, то за двері хватайся.

Коли б у мого зятя високі ворота, а в мене ще вищії, то я б їх запомогла – теща казала, а вони мене не запоможуть.

Хто повідає – ні одного разу тещі не бив, то той на тім світі буде зайці пасти.

Як єсть, то єсть – лучче собака, ніж тесть.

Як м'яко спиться! (Наче теща послала).

Ну, ще твоя теща не вмерла! (Поспів на обід).

Невістчина й плахта шкоду робить, хоч невістки дома нема.

Кішку б'ють, а невістці замітку дають.

Збирається, як свекор пелюшок прать.

Як нема невістки, то нема на селі звістки; а як стала невістка, то стане на селі звістка.

Син за поріг, а мати з печі та за пиріг. (Мати безпечніша у сина, ніж у зятя; не боїться свого дитяти).

Один тому час, що невістка у плахті, а мати щодня, та й дива нема.

Відрізана скибка до хліба не пристане. (Вийшла заміж).

Як була я у батенька, так була чубатенька; а як стала у свекрухи, то й об'їли чуб мухи.

Забувай батькові норови, а бери свекрові.

Де родилася, а де пригодилася.

Оженився на чотири вітри, а на п'ятий шум.

Не мав лиха, так оженився.

Господар як чиряк, де схоче, там і сяде.

Дівчатам сторожа не поможе: як схоче хто ледаче зробить, то піде по тріски та й наробить смішки.

Син, як син, та синиха лиха.

Дочки чужа користь.

Нічна зозуля денну перекує. (Невістка – свекруху).

Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла.

Армійські будні

Сержант помітив, що новобранець зажурився, запитує:

– Як ви себе почуваєте, рядовий Петренко?

– У мене меланхолія, товаришу сержант.

– Ви тепер в армії, а тут меланхолія повинна бути веселою!

Анекдоти про військових

В армії обов'язки розподілені чітко і конкретно.

Усі до старшого лейтенанта включно повинні уміти працювати самостійно.

Капітан повинен уміти організувати роботу.

Майор повинен знати, де що робиться.

Полковник повинен уміти самостійно знайти місце в паперах, де йому належить розписатися.

Генерал повинен уміти самостійно розписатися там, де йому покажуть.

Ідуть два прапорщики.

– Іване, – каже один, – якби ти знав, який страшний сон мені приснився!

– Який?

– Приснилось, наче купили ми з тобою пляшку горілки, а по дорозі в казарму розбили…

– Та ти що?! А на чиї гроші купили?

– На мої.

– Ну слава Богу! Від серця відлягло!

– Товаришу полковнику, ви не капітан Іваненко?