Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 44
Олексій Кононенко
– Ну, як твій чоловік веде сімейний бюджет, донечко?
– Ой, мамо, я почуваюсь у сімейному бюджеті освітою і культурою!
Судове засідання. Суддя:
– Ви вдарили свою тещу цеглиною по голові?
– Так. Але ноги криві у неї були ще до того.
Теща молодому зятю:
– Синку, ти вранці Галю будиш?
Зять:
– Буду, мамо, буду…
– Мамо, я зібралася виходити заміж! Що порадиш?
– При сварках не виганяй на перших порах чоловіка з дому – він може не повернутися.
– Лікарю, у моєї тещі болить горло і вона втратила голос.
– Боюсь, що я не зможу її вилікувати.
– Розумію… Навіть не знаю, як вам дякувати…
До психіатра в кабінет заходить чоловік у пристойному костюмі. З вух звисає локшина, на піджаку сліди від муки, з голови стікають розбиті яйця.
– І що ж нас турбує? – ущипливо запитує лікар.
– На цю хвилину, – ввічливо відповідає чоловік, – мене турбує душевний стан моєї тещі.
До лікаря-терапевта в кабінет вривається молодик:
– Я прошу руку вашої доні!
– Ні в якому разі! З вашого виду мені одразу ясно, що у вас хворі нирки!
– Вибачте…
– Хоч би подякував за консультацію!
Лікарня. Коридор. Чоловік ходить туди-сюди, місця собі не знаходить. Виходить лікар:
– Це ваша теща попала в автокатастрофу?
– Так…
– У мене для вас дві новини – добра і погана.
– Давайте погану…
– Ваша теща стала інвалідом, ніколи не буде ходити і навіть не зможе контролювати функції свого організму, вам доведеться годувати її з ложечки, прибирати за нею, усі ваші заробітки підуть на ліки!
– І якою ж після цього може бути добра новина?
– Я пожартував, насправді, ваша теща померла…
– Я дуже турбуюся за свою Ганю! У неї такі вогняні очі, такий палаючий погляд, таке гаряче серце! А їй же вже вісімнадцять! Що робити?
– Віддайте її за пожежника.
– Що з твоєю тещею? Рука перев'язана, нога перев'язана…
– Вмикала пилосос, а він її струмом ударив у руку!
– А з ногою що?
– Вона дала йому здачі!
Господиня, яка віддавала дочку заміж, зустріла на вулиці лікаря:
– Я так жалкую, що ви не були на весіллі! Нам було би дуже приємно, якби ви прийшли!
– Не переймайтеся, пані! Ваше весілля й так для мене приємне. Я лікую від отруєння вже третього вашого гостя.
– Як почувається ваш зять?
– Дякую. Йому на днях зробили знімок голови, але нічого в ній не знайшли.
В суді. Свідчить теща:
– Мій зять закінчив школу із золотою медаллю! Суддя:
– А що ви знаєте про його першу судимість?
– Це за крадіжку золотої медалі?
– Цей лікар прямо чарівник! Він практично за хвилину вилікував мою тещу.
– Як?
– Сказав, що всі її хвороби – симптоми старіння.
– Втрачаю слух, – скаржиться теща, – не чую навіть, як кашляю.
Наступного дня зять з порога:
– Ось вам пігулки, мамо, приймайте тричі на день.
– Я краще чутиму?
– Ні, голосніше кашлятимете.
– Кажуть, що ваш зять у лікарні… Що з ним?
– Та… Він злазив з даху по драбині, яку я тільки-но прибрала…
Збуджений чоловічок залітає в аптеку:
– Моя теща хоче отруїтися отрутою для щурів!
– На жаль, ми не маємо протиотрути…
– Навіщо?! Мені треба отрута для щурів!
Жіночка заходить до психіатра:
– Мій син вже другий день тільки й робить, що пускає мильні бульби…
– Хай дитя награється!
