Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 15
Олексій Кононенко
Похорони у розпалі. Прощання з тілом. Дружина знову до чоловіка:
– Дорогий, поцілуй маму в чоло.
Чоловік пошепки:
– Відчуваю, похорони будуть мені не в радість…
Молоде подружжя вечеряє з тещею. Теща до зятя:
– Синку, відріж мені кусінчик ковбаски!
– Я так тонко не відріжу…
Адвокат – тещі:
– Ви впевнені, що зробили все, аби відмовити зятя розлучатися?
– Звісно. Ще б не впевнена! В хаті не залишилося жодної цілої тарілки!
Чоловік виграв у лотерею велику суму грошей.
– Як це сприйняла твоя теща? – запитує щасливчика приятель.
– О, вона від здивування померла…
– Боже, скільки щастя відразу…
– Ти знаєш, мені так не повезло із зятем.
– А в чому біда?
– Виявилося, що він ні в карти не вміє грати, ні пити.
– Так це ж чудово!
– Чудово?! Не вміє пити і весь час п’є, не вміє грати в карти і лізе грати!
– Скоро твоя мати стане моєю тещею.
– Ой! Правда?!
– Так, я одружуюся з твоєю сестрою.
– Кажуть, ти зараз маєш свій бізнес? Який саме?
– Продаю предмети жіночого туалету.
– Ну і як? Успішно?
– Цілком. У дружини ще залишилися деякі речі, а теща сидить вдома майже гола.
Свекруха – тещі:
– Наталочка ваша усім нам дуже подобається. Тільки от живе вже другий рік, а народити ніяк не може.
– Не знаю, що з нею сталося. Дома кожного року народжувала…
Чоловік і жінка повертаються з гостей. Бачать – на дверях їхньої квартири сліди черевиків. Чоловік, розмірковуючи:
– Гм… Мабуть твоя мама приїжджала…
Тато оповідає Василькові на сон історію про Адама і Єву. Потім син запитує:
– Тату, а як звали тещу Адама?
– Та не було в Адама ніякої тещі! Він же жив у раю!
Обідають чоловік, жінка і теща. Теща похлинулася. Жінка:
– Ти що, не бачиш, мама вдавилася? Поплети!
Чоловік плеще в долоні:
– Браво!
– Маріє, а як там твій зятьок поживає?
– Як пив – так і п'є, як гуляв – так і гуляє, як не працював – так і не працює.
– Ну й слава Богу, аби не хворів.
Зять проводжає тещу на курорт, ледве тягне тяжкі валізи:
– Мамо! Треба брати вдвічі менше речей!
– Я б так і зробила, якби ти дав мені вдвічі більше грошей.
Йде одесит по Дерибасівській з тещею. Фотограф до нього:
– Не бажаєте сфотографуватися з мавпою?
– Відчепись, братан, я на неї і так дивитись не можу!
– Ти уявляєш, у мене теща померла!
– Та ти що? А що у неї було?
– Так… Дріб'язок… Стіл, шафка…
– Василю, чув, що у тебе дружина померла, прийми мої співчуття.
– Не дружина, а теща.
– Теж непогано.
Молода жінка заходить у квартиру своєї матері:
– Мамо, я буду у тебе жити!
– Все зрозуміло. Я знала, що твій чоловік негідник. Він тобі зраджував?
– Не зовсім… Він несподівано застав мене із своїм другом…
– Ясно! Значить, він ще гірший паскудник, ніж я думала.
Батько доньки, який побачив у неї округлений живіт, запитує у її кавалера:
– Так ви одружитеся з моєю донькою чи ні?
– О-о-о! Я й не знав, що у мене є вибір!
– Це правда, що ви видаєте свою старшу доньку заміж?
– Так. Правда. Через тиждень весілля.
– А ваш майбутній зять знає, що у неї одне око скляне?
– Ні. Ми хочемо зробити йому сюрприз.
– Чому ви сватаєте мені свою кульгаву доню?
– Але вона кульгає лише тоді, коли ходить…
Юнак до майбутньої тещі:
