Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 14

– Не зрозумів.

– Що ти не зрозумів?

– А де баба Галя?

Чоловік повертається з відрядження і бачить на воротах табличку: «Обережно! Злий пес!» Нишком заходить, відкликає дружину:

– Твоя мама до нас надовго?

– Ти звідки, Семене? Увесь в синцях, в подряпинах…

– А… Тещу хоронив.

– А чому ж побитий?

– Та… пручалася…

У далекій Америці судять Білла за побиття тещі. Суддя:

– На вас накладається штраф 1007 доларів!

– Дивна якась цифра! Чому не 1000 доларів?

– 1000 доларів – штраф за рукоприкладство, 7 доларів – місцевий податок на розваги.

В аптеці:

– Та зрозумійте ж ви, врешті-решт, щоб купити миш'як, фотографії вашої тещі не досить, треба рецепт!

Теща так допекла зятя – хоч вовком вий. Якось він увечері:

– Мамо, у Києві збирають з'їзд приймаків. Мене обрали делегатом! – сам не знає, звідки те придумав.

А теща:

– Треба їхати! – і дала грошей.

Три дні погуляв з хлопцями, являється додому.

– Що там на з'їзді рішили? – зразу ж взялася за нього теща.

– По-перше, – мудрує зять, – назва «приймак» відміняється, вводиться термін «зачуха» – завідуючий чужим хазяйством.

– Нормальне рішення, – погоджується теща, – а ще що?

– Тещиного кота називати не на «ви», а на «ти»…

– Може бути, – киває теща.

– Приймак стає повним господарем не через десять років, а через п'ять…

– І через десять навряд! – показує дулю теща.

– А ще…

– Ну, ну!

– Вирішили: зять один день любить жінку, а другий – тещу!

– Не може того бути! – втручається жінка.

– Мовчи, дочко! – перебиває теща. – Як з'їзд вирішив, так уже й буде!

Сидить зять біля тещиної хати. Сусід запитує:

– А де ваші?

– Пішли до наших.

– А ти що ж?

– А я ж не їхній…

Майбутній зять – тещі:

– Ваша донька хоче стати моєю дружиною.

– Ти сам винен! Навіщо ходив до нас щовечора?

– Нехай уже моя жінка, – каже зять тещі, – молода, дурна. То ж ви, мамо, хоч не будьте такою!

– Якою?!

– Молодою…

Йде весілля. Жених і наречена вирішують, куди поїдуть у весільну подорож. Майбутня дружина:

– На море поїдемо поїздом.

– Ні, полетимо, – майбутній чоловік беззаперечно.

– Добре.

Теща – доні:

– Чому це він так розкомандувався?

– Ну, мамо, це він виказує останню волю.

Після аварії.

– Друже, моя теща розбилася в машині.

– От нещастя! Вона була стара?

– Ні. Всього два місяці, як купив.

Теща гостює у зятя, гостює та й гостює. Якось запитує:

– Не набридла я вам? Може, поїду вже?

– Та ні, – каже зять, – не набридли… Але якщо хочете їхати – я ось вже й квиток купив…

– Мамо, навіщо ти без причини вилаяла мого чоловіка?

– Бачиш, йому зараз треба вибивати килими, а коли він сердиться на мене, то вибиває їх енергійніше.

З розмови в метро:

– Через тиждень наступає кінець світу.

– Знаю. Повертається з відпустки моя теща.

Дружина пішла від чоловіка. Ділиться із своєю матір'ю переживаннями:

– Як тільки я пішла, пролунав постріл. Як ти думаєш, він застрелився?

– Думаю, від відкоркував шампанське.

– Твоя теща цілий день бурчить, лається, галасує. Як ти все це терпиш?

– Це ще нічого. Гірше, коли вона в доброму настрої. Тоді вона співає…

Померла теща. Дружина каже чоловікові:

– Дорогий, ти, як близький родич, понесеш домовину.

– Звісно, люба…