Читать «Тарас Шевченко та його доба. Том 2» онлайн - страница 450

499

Листи до Тараса Шевченка. К., 1993. С. 45.

500

Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Т. 3. С. 34.

501

Василь Васильович Тарновський (старший, 1810 – 1866) – український поміщик, громадський діяч. Знайомий Шевченка. В 1826 р. закінчив Ніжинський ліцей князя Безбородька, де вчився разом з М. Гоголем і дружив з ним, а потім Московський університет. Після смерті дядька Г. Тарновського у 1853 р. одержав у спадок села Потік і Качанівку і віддався культурно-освітній діяльності. Тарновський належав до ліберально-поміщицьких кіл, які виступали за звільнення селян від кріпацтва за викуп. Брав участь у підготовці селянської реформи 1861 р. Шевченко познайомився з Тарновським у 1845 р. в Потоці. Разом з М. Костомаровим і В. Білозерським бував у Тарновського і в Києві. Тарновський знав і цінував поезію Шевченка, цікавився його долею. Шевченко підтримував зв’язки з родиною Тарновських, не раз бував у них у Петербурзі. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 254.)

502

Григорій Степанович Тарновський (1788 – 1853) – український поміщик, дядько В. Тарновського (старшого). В своєму маєтку в Качанівці зібрав велику бібліотеку, створив картинну галерею. В різний час у нього бували М. Гоголь, М. Глинка, С. Гулак-Артемовський, Л. Жемчужников, М. О. Максимович, М. Маркевич, В. Штернберг та інші діячі культури. Шевченко познайомився з Тарновським у 1839 р. в Петербурзі. В 1843 р. гостював у нього в Качанівці, в 1845 р. – в Потоці. На замовлення Тарновського художник виконав кілька малярських творів (зокрема «Катерину»), листувався з ним. Спостереження Шевченка над побутом Качанівки дали йому матеріал для написання антикріпосницької повісті «Музыкант», в якій він вивів Тарновського під іменем поміщика Арновського. (Там само. С. 254.)

503

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. К., 1958. С. 36.

504

Яків Васильович Тарновський (1825 – 1913) – український поміщик, брат В. Тарновського (старшого).

В листі від 23.ХІІ.1860 р. Шевченко просив Тарновського взяти на роботу до свого маєтку Варфоломія Григоровича Шевченка, але без наслідків. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 254.)

505

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Повісті. К., 2003. Т. 4. С. 155 – 156.

506

Петро Дмитрович Селецький (1821 – 1880) – поміщик, у 1858 – 1866 рр. – київський віцегубернатор, брат М. Селецької. Шевченко познайомився з ним у 1843 р. в Яготині в маєтку Рєпніних, Шевченко подарував Селецькому видання поеми «Гамалія» (СПБ, 1844) з власноручним написом. У серпні 1859 р., перебуваючи під наглядом поліції в Києві, поет звернувся до Селецького з проханням відпустити його до Петербурга. В «Киевской старине» (1884, № 8) надруковано «Записки П. Д. Селецкого», в яких він згадував про Шевченка, про свої зустрічі з ним у Яготині і не дуже схвально відзивався про Шевченка як про художника. Поет не любив Селецького і не приховував цього (лист до В. Г. Шевченка від 23.ХІІ.1860 р.). (Шевченківський словник. Т. 2. С. 303.)