Читать «Тарас Шевченко та його доба. Том 2» онлайн - страница 449

Бодянський клопотався, щоб полегшити долю поета на засланні, надсилав йому книжки. Шевченко надіслав йому 3.ХІ.1854 р. автопортрет, намальований в Новопетровському укріпленні (не зберігся). 27 квітня 1861 р. (9 травня за н. ст.) Бодянський був серед москвичів, які приходили на Арбат попрощатися з прахом Шевченка. (Шевченківський словник, том перший, с. 78.)

493

Олександр Олександрович Навроцький (1823 – 1892) – український громадський і культурний діяч революційно-демократичного напряму, поет і перекладач. У 1847 р. закінчив філософський факультет Київського університету. Під впливом свого двоюрідного брата М. Гулака вступив до Кирило-Мефодіївського товариства, приєднавшись до його революційно-демократичного крила. Виступав за встановлення в майбутній республіці народного правління. Шевченко познайомився з Навроцьким навесні 1846 р. у Києві, бачився з ним під час зустрічей з членами Кирило-Мефодіївського товариства. Навроцький захоплювався творами Шевченка, поширював списки їх. В 1847 р. Навроцького заарештовано і засуджено до 6-місячного ув’язнення, яке відбував у Вятці. З лютого 1848 р. переведений на заслання в Єлабугу. Потім у різний час жив у Петербурзі, Темір-Хан-Шурі (тепер м. Буйнакськ Даг. АРСР), в Єревані, Миколаєві та інших містах.

На поетичній творчості Навроцького позначився вплив Шевченка. Ремінісценції з Шевченкового «Заповіту» є у вірші Навроцького «Остання воля», надрукованому в журналі «Основа» (1861, № 8). На смерть Шевченка відгукнувся віршами «То не стогне вітер в полі» та «Не втихомирилась душа», обидва – в журналі «Основа», 1861, № 6).

494

Не виключено, на наш погляд, що в такий спосіб член Товариства Андрузький мав на меті полегшити долю арештованого першим М. І. Гулака.

495

Опанас Васильович Маркович (1822 – 1867) – український фольклорист і етнограф. Чоловік письменниці Марко Вовчок. Під час навчання в Київському університеті (закінчив у 1846 р.) зустрічався з Шевченком у О. Навроцького. В 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за знайдені під час обшуку «стихи возмутительного содержания», зокрема поему Шевченка «І мертвим, і живим…», Марковича вислали до м. Орла. Після великої перерви, наприкінці 1858 р., Маркович листовно відновив зв’язок з Шевченком (лист про літературні справи Марка Вовчка), а з квітня 1859 р. у Петербурзі відновилися й їхні безпосередні зустрічі. У квітні 1861 р. Маркович організував у Петербурзі концерт, присвячений пам’яті поета. Зібрані кошти передані родичам Шевченка. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 383.)

496

Шевченківський словник. Т. 1. С. 344 – 346.

497

Шевченківський словник. Т. 1. С. 347 – 348.

498

Шевченківський словник. Т. 1. С. 349.