Читать «Тарас Шевченко та його доба. Том 2» онлайн - страница 447

482

Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Т. 3. С. 337.

483

Н. И. Костомаров. Автобиография. К 190-летию со дня рождения. К., 2007. С. 90 – 92.

484

Микола Аркадійович Рігельман (1817 – 1888) – чиновник канцелярії київського генералгубернатора, співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві. Був запідозрений у приналежності до Кирило-Мефодіївського товариства, притягався до слідства. Шевченко познайомився з ним у 1840 р. в Петербурзі. В лютому 1857 р. допоміг поету матеріально. Того ж року виступив з рецензією на «Записки о Южной Руси», в якій високо оцінив поему Шевченка «Наймичка». (Шевченківський словник. Т. 2. С.167.)

485

Петро Омелянович Чуйкевич (1815 – близько 1875) – учитель, збирач народних пісень. У 1843 р. закінчив Київський університет. Друг П. Куліша, М. Костомарова, О. Бодянського. Був під слідством у справі Кирило-Мефодіївського товариства, звільнений через брак доказів. Шевченко познайомився з Чуйкевичем у червні 1843 р. в Києві в П. Куліша, а потім кілька разів зустрічався з ним у М. Костомарова. В 1846 р., коли Шевченко перебував в Кам’янці-Подільському, де вчителював Чуйкевич, останній записав в альбом поета пісні «Зійшла зоря із вечора, да й не назорилась», «Пливе щука з Кременчука, пливе собі стиха», «Ой, Кармелюче, по світу ходиш». Першу з них Шевченко використав у повістях «Близнецы», «Прогулка с удовольствием и не без морали» та в поемі «Марина». (Шевченківський словник. Т. 2. С. 349.)

486

Федір Васильович Чижов (1811 – 1877) – російський математик, письменник, близький до слов’янофілів. Учень М. Остроградського, вчитель Г. П. Ґалаґана. Був арештований і притягався до слідства в справі Кирило-Мефодіївського товариства в травні 1847 р., але звільнений за браком доказів. Шевченко зустрічався з Чижовим у 1840 р. на вечорах у М. Маркевича. Згадав Чижова у листі до В. Г. Шевченка (7.ХІІ.1859 р.), коли збирався купити на Україні землю до садиби. (Там само. С. 345 – 346.)

487

Точна назва: «Повесть об украинском народе».

488

Георгій (Юрій) Львович Андрузький (1827 – рік смерті невідомий) – член Кирило-Мефодіївського товариства, громадський діяч, учений і поет. Учився в Київському університеті. В 1846 р. вступив до Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його революційно-демократичного крила. Обстоював скасування кріпацтва і станів, республіканський спосіб правління. 30.ІІІ.1847 р. його заарештували й вислали під нагляд поліції в Казань, а потім – у Петрозаводськ. У 1850 – 1854 рр. перебував в ув’язненні в Соловецькому монастирі. В 1856 р. йому дозволено повернутись у Полтавську губернію. Шевченко познайомився з Андрузьким у 1846 р. Вплив поета позначився на віршах Андрузького, в яких відчуваються соціальні мотиви. На допитах у «Третьому відділі» виявив легкодухість.