Читать «Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде...» онлайн - страница 119

Тільки постав свій підпис. Оригінал, а не факсиміле. Оригінальчик.

І залізні двері відчиняються перед тобою.

Ну й натішилася я, нарешті, за півтора місяці перебування під небом у клітинку. Назбиткувалася над цим Крайком, що тупо відводив (за повної підтримки їхнього судді Лаврентьєва) усі, без винятку, цілком законні, клопотання моїх адвокатів. Відхилив навіть моє право на допит у судовому засіданні головного свідка Піддубного. Мовляв, у відпустці, за межами України. Крайко диригував судом і суддею.

Я взяла текст заяви і стала правити.

З виправленого тексту виходило: я не винна в тому, що не протрималася із початку січня до початку травня, бо Росія не збиралася йти на компроміси після того, як провокатор Глущенко відкликав Піддубного перед самим підписанням вигідної для України угоди на дешевий газ. До того ж назрівала техногенна катастрофа з реверсним використанням газогону.

Піддубний підписав невигідну угоду за прямою вказівкою Глущенка, щоб приписати цю авантюру мені перед президентськими виборами. Він знав, що не пройде на другу каденцію.

Прошу великодушно помилувати вашого недавнього ворога, а сьогодні – спільника Глущенка, що допоміг вам стати президентом.

Ні в чому не каюсь. Хто ви, щоб перед вами каятись? Знаєте самі. Якщо не забули, якщо здатні думати – назавжди підіть з українського політичного поля. Тільки тоді обіцяю вам милосердя.

І лише тепер я поставила свій власноручний підпис.

Крайко втупився у виправлений мною текст, спідлоба злякано подивився на арештантку, схопився на ноги, одкинувши вичовгану табуретку:

– Пуцькаклямка! Тебе післязавтра надовго опустять в трюм! На халдейську цифру.

Плюнув на бетоновану підлогу і зник за важкими дверима, впустивши трішки свіжішого повітря з коридору.

Найгидотніше, що плюнув. Мерзенно прибирати за хамом і покидьком.

Відкрила сумочку, щоб дістати серветку.

– Пробі! Бути не може! – сказала вголос.

Із сумочки неквапливо виповз той самий павучок, якого вона випустила під вазон у залі суду. Той самий? Чи інший, який тут чекав черги на звільнення? У цього лапка пошкоджена. Ні, здається той самий. Мій охоронець.

Почекай.

Сюди іноді з волі крізь ґрати залітають комарі чи мухи.

У мене нічим тебе пригостити.

Кажуть, павучок – на добру новину. Тільки звідки мені її чекати?

Хіба з Європи…

26

– Цьом-цьом у гузно, потом в уста, а тоді па-па і прапор в руки! – сказав президент Хазар своєму першому помічникові Льоньці з Красного Луча і невдоволено скривився. Нада ж, бля! У нас празнік, День Незалежності, а він на пару деньків покупатися у Форосі, на Горбачьовкє. Да-да, сосєд-царьок. Просить буть біля нього. Накрився празнік душі і тєла. Це ж треба йому яйця на поворотах заносити. Може, ціну на газ скине. Старший брат. Газовик. Організуй там всьо по вишшому… Завтра утром у пів десятої вилітаємо на Качу. Возьми на борт Соціалку. Там його зустрінемо.