Читать «Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде...» онлайн - страница 117

Богдан лякливо подумав про це і викинув із свідомості. Перед ним лежала його недосяжна Кася, яку він мусить урятувати від фатальної помилки, від затуманення свідомості, від одуріння… Не заради своїх, власних хотінь, але – тільки не Хам, тільки не він, який заганяє Україну в російську казарму зі спертим духом дьогтю і креазоту. Тільки не Хам, проти якого ось-ось повстане рідний промисловий реґіон, що так тупо підтримав його на виборах. А тоді піднімуться інші. Студенти вночі збираються біля Богдана, на Софіївській. Завтра День Незалежності.

– Ось тобі джопси, одягай, бо ми йдемо не на гулянку, де можна ніби ненароком красиві плавки показати. І не до Батия в гарем! І не задавай мені дурних запитань! Йдемо звідси якомога швидше!

– Олєг Кошовой! Що ти хочеш від мене? Надкусити пиріжка? Подавишся. Хочеш взяти мене заміж? Тільки другим, і то ще подумаю.

Кася злилася на саму себе, на принизливу ситуацію, в яку потрапила і про яку знав Богдан Багнат із Краснодона, його знаття гнітило її і напружувало нерви, аж пронизливо, болісно відчувала їх. Зателефонувати б мамуні, але що скажу їй? Що мене одурили?

А ти що, хотіла отримати все за одну ніч? Красива? Той що? Йосип на Говерлі! Скільки на світі нещасних красунь. Але ж ти – Кася Любінецька з Теклівки, зачата у М’ятній Ямі. Татом, який так і не побачить своєї доці й погине в проклятущому Афгані. І тому ти мала право здобути все за одну ніч із Президентом? Швидко, з насолодою, під прикриттям державної охорони із державним прапором в узголів’ї…

З людиною, яка хоче перетворити нашу Батьківщину спершу на КПУ, а тоді на виправну (за їхніми моральними мірками) колонію дуже «Строгого рєжіма». Вперед, Касю! Вперед своїм пиріжком! Зароби мамі на кафешку.

Ти усвідомлюєш своєю красивою, але порожньою кебетою, куди ти опустилася?

Кася різко вийняла ліву ногу, яку встигла просунути в ногавицю джинсів, пожбурила їх на підлогу:

– На! Бери! Щоб не думав, що я торгую. Лягати?

– Одягни джини, істеричко! І змиваємось із цієї смердючої ментарні, поки не пізно. Ти виходь сама, а я з твоїм ранцем – через балкон! – поцілував її у вухо, шумно дихнувши в нього. Закинув ранця за спину і вистрибнув із балкона другого поверху.

Кася встигла побачити, як він мало не впав на ментівську «Оktаvіa». Обійшлося. Видно, що сильно вдарився, але випростався і пішов. Молодчага мій! Іду за тобою. Ти ба’, а він ще й не хоче… Ніде не дінеться… Ніде. Візьме. Йосип на Говерлі.

25

У Яни вже не залишилося місця для сумніву: вчинять мстиво, жорстоко і підло, тільки б вистояти, не надломитись! Не встати при оголошенні вироку. Не пустити сльозу. Вони захочуть насолодитися своєю владою сповна. Крутитимуть цілодобово на всіх сущих телерадіоканалах. Господичку! Ниспошли мені сили в ту мить. Решту спробую витримати сама.

Посіпака (здивувалася: звідки з’явилося в неї це слово) зробив дводенну перерву в засіданнях, нібито для винесення ухвали. Бездарний представник хамського лівосуддя, лицедій-підморгувач – тобі відвели роль самодіяльного декламатора. Текст давно написано зі слів Хама. Лиш граматичні помилки повиправляли.