Читать «Переможець завжди самотнiй» онлайн - страница 63

Та навіть за таких обставин вони твердо вірили в те, що їхнє кохання сильніше за все й, поки вони разом, їм нічого не загрожує.

Коли вони вечеряли при світлі свічок, до ресторану увійшов жебрак, що був явно напідпитку, й сів за їхній стіл із явним бажанням погомоніти, урвавши ті блаженні хвилини, коли їм випала така короткочасна нагода побути вдвох далеко від московської біганини. Через якусь хвилину підійшов хазяїн ресторану з очевидним наміром виставити непроханого гостя геть, але Ігор зупинив його і сказав, що сам залагодить справу. Жебрак розвеселився, він схопив зі стола пляшку горілки, перехилив її прямо з шийки і став запитувати: «Хто ви такі? Звідки у вас стільки грошей, коли всі так бідують?», потім заходився лаяти життя та уряд. Ігор слухав його протягом кількох хвилин. Потім попросив у неї пробачення, взяв непроханого співрозмовника за руку й вивів його надвір — ресторан виходив на вулицю, яка навіть не була ані заасфальтована, ані забрукована. Там несли варту двоє його охоронців. Єва бачила крізь вікно, що чоловік обмінявся з ними кількома словами, певно, попросив їх не спускати з очей дружину й повів волоцюгу в темний завулок. Він повернувся через кілька хвилин, радісний та усміхнений.

— Більше він нікого не потурбує, — сказав.

Єва звернула увагу на те, що очі його змінилися. Вони іскрилися бурхливою радістю, і ця радість здавалася навіть більшою за ту, яка наповнювала їх протягом двох днів, що їх вони провели разом.

— Що ти йому зробив?

Та Ігор не відповів, замовивши ще горілки. Вони пили до кінця вечора — він усміхався й був дуже веселий, а вона все сушила собі голову, намагаючись угадати, що він зробив із тим жебраком: мабуть, дав тому чоловікові грошей, щоб допомогти йому вибратися зі злиднів, адже він завжди виявляв співчуття до тих, кому в житті не пощастило. Коли вони повернулися у свій номер-люкс, він їй розповів:

— Я навчився цього ще юнаком, коли брав участь у несправедливій війні за ті ідеали, у які не вірив. Завжди можна рішуче покласти край злидням.

Ні, Ігор не може бути тут, Хамід, певно, все ж таки помилився. Адже він бачив його лише один раз, у вестибюлі будинку, в якому вони жили в Лондоні, коли Ігор роздобув їхню адресу й прийшов умовляти Єву, щоб вона повернулася. Хамід відчинив йому двері, але не впустив його в дім, пригрозивши викликати поліцію. Протягом цілого тижня вона тоді відмовлялася вийти з дому, посилаючись на головний біль, але знаючи, що її Янгол Світла тепер перетворився на Абсолютне Зло. Вона відкриває кришку мобілки. Знову читає послання.

Катюша. Лише одна людина у світі могла її так назвати. Людина, що живе в її минулому й тероризуватиме її теперішнє протягом решти її життя, попри те що вона має всі підстави вважати себе захищеною, далекою, попри те що вона живе у світі, куди він не має доступу.

Це та сама людина, той самий чоловік, який тоді, коли вони повернулися з Іркутська, неначе скинув з себе величезний тягар — почав набагато більше розповідати їй про тіні, що населяли його душу.

«Нікому, абсолютно нікому не дозволено вторгатися в наші з тобою інтимні стосунки. Ми надто багато присвятили часу тому, щоб створити суспільство справедливіше та гуманніше. І той, хто не шануватиме нашу свободу, буде усунутий і то в такий спосіб, щоб він ніколи більш не думав повертатися».