Читать «Переможець завжди самотнiй» онлайн - страница 52

— «Ні, ні, я не вірю в те, що ти кажеш. Ніхто не спроможний скоїти злочин без причини».

— Наступну фразу.

Вона могла б цього й не казати. Габріела все одно збиралася промовити її.

— «Ходімо краще до лікаря. Думаю, тобі потрібна медична допомога».

— «Ні», — заперечила жінка в окулярах, що виконувала роль «коханого».

— «Ну, гаразд. Ми не підемо до лікаря. Прогуляймося трохи, й ти мені розповіси, що сталося. Я тебе кохаю. Якщо більш нікому на світі немає до тебе діла, то мені ти дорогий і потрібний».

Більше на папері нічого немає. Тиша. Якась дивна напруга відчувається в кімнаті.

— Скажи дівчині, яка чекає у приймальні, що вона може йти, — звеліла жінка в окулярах одному з присутніх чоловіків.

Невже це те, про що вона стільки мріяла?

— Пройди ліворуч по пляжу до причалу, що в кінці набережної Круазетт, навпроти Пальмової алеї. Туди за п’ять хвилин до другої підійде човен, який відвезе тебе на зустріч із містером Джибсоном. Зараз ми надішлемо йому відеофільм, але він завжди воліє особисто познайомитися з людьми, з якими, можливо, працюватиме.

Обличчя Габріели розквітає усмішкою.

— Я сказала «можливо». Це ще не напевне.

Проте усмішка не зникла з обличчя Габріели. Джибсон!

1.19 пополудні

Між інспектором Савуа та лікарем судової медицини лежить на столі з іржостійкої сталі тіло гарної двадцятирічної дівчини, зовсім голе.

— Вона мертва.

— Ви переконані?

Судовий медик підходить до зливальниці, що теж виготовлена з нержавійки. Він стягує гумові рукавички, кидає їх до сміттєвого бака й відкриває кран.

— Абсолютно переконаний. Жодного сліду від наркотика.

— Тоді, що ж сталося? Невже в такої юної дівчини серцевий напад?

У відповідь йому почувся лише дзюркіт води, що витікала з крана.

«Усім їм подавай щось очевидне: наркотики, серцевий напад або щось подібне».

Патологоанатом затримується, миючи руки трохи довше, ніж треба, — певна напруга лише на користь його роботі. Він протирає руки спиртом і вкидає до сміттєвого бака матеріал, використаний під час розтину. Потім обертається і просить інспектора, щоб той пильно оглянув тіло дівчини з голови до ніг.

— Зробіть це дуже детально, без будь-якої сором’язливості. Увага до деталей має бути однією з найхарактерніших ознак вашої професії.

Савуа уважно оглядає труп. У якусь мить він уже наготувався підняти одну з рук, але судовий лікар перешкоджає йому зробити це.

— Нема потреби доторкатися до неї.

Погляд Савуа ковзає по голому тілу дівчини. На цю мить він уже знає досить про неї — Олівія Мартінш, дочка батьків-португальців, мала коханця, хлопця без певної професії, що живе в Канні нічним життям, нині його вже допитують в іншому місці. Суддя дав санкцію на обшук у його помешканні, і там було знайдено кілька ампул із тетрагідроканабінолом, головною галюциногенною складовою марихуани, речовиною, яку можна ковтати розчиненою в сезамовій олії і яка не має запаху, проте дає набагато сильніший наркотичний ефект, аніж усмоктування з димом. Знайшли там також шість пакетиків — по одному граму кокаїну в кожному. Знайшли плями крові на простирадлі, яке тепер відіслали в лабораторію. Щонайбільше той хлопець був дрібним наркодилером. Поліція його знала, раз чи двічі він уже відсидів у в’язниці, проте схильності до фізичного насильства за ним досі не помічали. Олівія була дуже гарна, навіть після смерті. Густі вії, дитяче обличчя, тугі груди…