Читать «Руденька» онлайн - страница 129
Юля Пилипенко
P. S
8 лютого 2011 року
Є багато речей, про які я не знала, яких не бачила, не розуміла… Мені б дуже хотілося, щоб Він коли-небудь сам розповів вам свою історію… історію Людини, яку я Люблю Більше, ніж Сонячне Світло, Солодкі Карамельки «Чупа-Чупс» і Всі Кольори Життя.
Можливо… коли-небудь я дам почитати вам щоденник моєї Мами – найдорогоцінніше, що у мене є…
А поки що… залишаю вам на пам’ять кілька шматочків своєї душі і нестертих елементів моєї пам’яті…
22.08.2010, о 19:44, ‹ВІН@googlemail.com› написав:
я сьогодні вперше не купив тобі магнітик у новому місті… причому собі купив, а тобі ні… тому що подумав, що я тобі їх вже багато накупив і жодного не віддав… причому перший я тобі купив рівно рік тому в Ірландії, здається…
сьогодні я в Копенгаґені… правда, русалку суки-китайці спи…ли, тож русалки я не побачив… ну й х… з нею…
спробуй пожити на вокзалі… раптом сподобається… це нині тренд…
скільки тобі треба грошей, щоб туди переїхати??? я дам… хоча в принципі, напевно, буде простіше вокзал купити
цілую… я на телефоні…
p-s-мейл твій тільки сьогодні прочитав…
Це Він мені написав після того, як я на чотирьох аркушах А4 поскаржилася Йому, що у мене, швидше за все, «відберуть» квартиру…
Від кого: ВІН@googlemail.com›
Кому: ‹МЕНІ@gmail.com›
Дата: 15 квітня 2010 р. 20:51
Тема: ‹Без теми›
щоразу хочу написати тобі щось приємне, ну щось… але ніяк не виходить, просто не вмію… але є бажання навчитися… чесне слово…
А це Він мені написав під час нашої «нервової» роботи…