Читать «Руденька» онлайн - страница 126

Я пам’ятаю, як батьки вперше взяли мене до нього в лікарню… Я пам’ятаю молодого вродливого хлопця – Юркового сусіда по палаті. Всі ніжно називали його Геночка… Через десять років Він врятує моє життя…

P. S. Коли я молюся… а я розповідала вам на самому початку, як я це роблю… я приїжджаю на свій улюблений міст, запускаю в небо паперового літачка, прив’язаного до десятка різнобарвних кульок… На цьому літачку різними мовами я пишу своє бажання… але звертання залишається незмінним… To my God, To my Angel and To my Brother.

Зробіть те, про що я вас так просила… БУДЬ ЛАСКА.

Я хочу сказати ДЯКУЮ і присвятити своє життя:

Геночці… за те, що показав мені, що таке чоловічий Вчинок. За те, що перевернув заради мене весь світ. За те, що врятував мене. За те, що став моїм Сонцем, моїм Дощем і моїми Карамелевими Сльозами. Пробач, що п’ю дуже багато капучино і змушую дарувати мені собак… Дякую.

Моїй Мамі… за те, що Ти – Велика Жінка, яка подарувала мені життя двічі. За те, що Ти шалено і самовіддано мене любиш… Дякую.

Моєму Татові… за те, що рятував мене. За те, що завжди розумієш мене. За те, що ніколи не засуджуєш мене. За те, що дружиш зі мною… Дякую, рідний…

Усім моїм лікарям – за те, що боролися за мене, підтримували, ніжно витирали мої сльози і дарували сотні міжнародних усмішок. Дякую за моє життя.

Професорові Брольшу… за те, що дотримав дане мені Слово. Дякую.

Марі… за твій оптимізм, чарівливість, підтримку і найпахучіший сигаретний дим у світі. Дякую.

Миколі Миколайовичу… за те, що Ви довели мені, що деяких українських лікарів усе-таки можна назвати справжніми професіоналами своєї справи… Дякую.

Петі… за мій чудовий настрій і віру в себе. За те, що Ти – мій Святий Петро… Я навіть купила в Парижі на останні гроші флешку від Marc Jacobs у вигляді Очкарика… З мене Шато у Провансі. Molto Grazie.

Чоловікові в Чорному… за вибух у моїй душі… Ти мав рацію: неможливо створити щось своє, якщо не знаєш, що було «до». Так… Вінсент Ван Ґоґ народився 30 березня 1853 року… Дякую.

Анєчці… за твою Дружбу, допомогу, відданість і безмежну любов. Дякую.

Глібу… за прекрасні п’ять років. За твою любов, Терпіння і трепетне ставлення до мене. Пробач… Дякую.

Елі… за те, що терпиш мене з усіма моїми пригодами… Дякую.

Андрію… за дружбу і надзвичайний теніс… за те, що Ти краще за всіх «знімаєш кульку з асфальту»… Дякую.

«Опері»… за чарівну казку і європейський настрій. Пробач, коли що… Дякую.

Василю Григоровичу… за ваш талант і чудову поезію, яка очищає серця тисяч людей… За те, що назвали маленький фрагмент мого щоденника біблійним одкровенням і переконали мене в тому, що «заради такої прози треба творити і жити, бо вона того варта». Дякую…