Читать «Спогади бійців УПА» онлайн - страница 37
Роман
— Хто там?
— А там хто?! А, бандьора, ану-ка сході вніз! Попался рибьонок, не удєрьош!
І кроки почали наближатися сходами на хори. Я миттю зайняв становище за рогом входу на хори над сходовою кліткою. Підпустивши большевика ближче, я піддав серію з автомата і скочив за ним. Він почав тікати. Поляки, що були нанизу, віддали з крісів поодинокі стріли у стелю хорів і також почали тікати за церкву. Та большевик не втік далеко, а заляг у дверях церкви. Наші очі стрінулися, він ще крикнув:
— Здавайсь!
Та в цю мить я потягнув ще серію, і він перекинувся навзнак. Я перескочив через нього, пустив ще кілька набоїв за втікаючими поляками і вбіг до церкви з криком:
— Хлопці, надолину, поляки повтікали!
Пімста скочив прямо з хорів наниз і ми вибігли з церкви.
Надворі вже було досить ясно і я побачив, що вбитим мною був капітан НКВД. Ми побігли в противну сторону, прямо дорогою в долину. Земля горіла під ногами від і ворожих куль, та ми вже не зважали нінащо, тільки щосили бігли. Відбігли з 500 метрів, а тоді змінили напрям управо, яром. Яром побігли далі, де вже не разили нас кулі ворожих кулеметів.
Та чуємо густі стріли ще коло церкви. Оглядаємось, я кажу до Пімсти:
— Чи Дем'ян є?
— Ні!
Його не було між нами.
Коли Дем'ян вискочив з церкви, нас уже не побачив, бо в таких моментах не можна пробавлювати ні однієї секунди. Втративши орієнтацію, він почав бігти в протилежному напрямі, а саме туди, звідки надходило військо. На нього відразу посипались стріли, і він був поранений в ногу. Ранений, заляг під муром біля церкви і почав відстрілюватися. Та бачив, що вже живий не вийде, бо ляшня довкола нього. Він відстрілювався на всі сторони. Поляки, побачивши, що він тільки один, постановили взяти його живим. Припинили стріли і почали промовляти до нього здалека:
— Здавайсь, нічого тобі не буде, тебе помилують.
Дем'ян, ще раз впевнившись у безвихідному положенні, витягнув і поклав пістолю біля себе, підніс автомата вгору і сказав:
— Так, я бачу, що для мене немає виходу, тож беріть мене!
В його напрямі підійшло з десяток поляків на цілком близеньку віддаль. Дем'ян, бачачи достатню віддаль, спустив автомата вниз і вистріляв по них усі набої з автомата, а опісля з пістолі. Чотирьох убив і трьох поранив. Останньою кулею з пістолі відібрав собі життя.
Його зброю, автомат і пістолю забрав большевицький полковник, як трофеї, а тіло його таки зараз повезли в сусіднє село і, скликавши людей, повісили на дереві, підклали вогонь і спалили.
Ми обидва з Пімстою довідалися про це все від дівчини, яка пасла корови під лісом. Військо відійшло вже в іншому напрямі.
У цей момент брат підняв автомата до своїх уст, поцілував і промовив:
— Дякую тобі, дорогий, що ти сьогодні не завів мене, а був слухняний і врятував мені життя.