Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 81
Енн Тайлер
— Гм, — сказала Дженні і уважно подивилася на поріз Денні. Вона замінила рушник новим і знову притисла його до скроні.
— Ай! — скрикнув Денні.
— Г’ю? Де аптечка? — запитала Дженні.
— Несу, несу, — відізвався Г’ю, заходячи до кухні. Він проcтягнув дружині металеву коробку, схожу на ящик рибалки. Дженні швидко її узяла.
— До речі, любий, піди скажи іншим, щоб вони не дали Стіму заснути, добре? Не чіпай це, — сказала вона Г’ю, який нахилився і почав збирати розбиту тарілку.
— Ми маємо впевнитися, що він не втратить свідомість, ти мене зрозумів?— Дженні завжди була авторитетною особою під час кризових ситуацій. Її чорний хвостик високо підскочив, коли вона рвучко розвернулася у бік Денні, Г’ю швидко покинув кухню. Щойно за ним зачинилися двері, Денні сказав:
— Я присягаюся, це була не моя вина.
— Справді?
— Так, ти маєш мені довіряти.
— Сьюзан, знайди мені «Неоспорін».
Сьюзан підняла очі на Дженні, але продовжувала сидіти на місці.
— Це мазь, вона в аптечці, — повторила Дженні. Вона замінила серветки біля скроні Денні, викинувши старі. Сьюзан відпустила руку батька і підійшла до аптечки, на плечі блузки залишилися невеличкі плями крові.
— Ми мили посуд, — почав розповідати Денні, — усе було мирно, а потім Стім налетів на мене, бо я сказав, що він може повернутися до себе додому.
— Так, можу собі уявити, — відповіла Дженні.
— Як це зрозуміти?
Дженні викинула використані серветки у смітник та взяла з рук Сьюзан «Неоспорін».
— Не рухайся, — сказала вона Денні і намазала його скроню. Денні сидів тихо й уважно дивився на свою сестру.
— Коли ти вже припиниш, Денні? Змирися вже! Досить!
— Із чим змиритися? Це він почав!
— А ти не думаєш, що кожен відчуває… образу? Сам Стім, наприклад! Знаєш, я теж заздрю, якщо так подумати. Тато виділяє Стіма набагато більше, ніж мене, хоча я теж непоганий працівник! Постійно повторює, що весь бізнес дістанеться йому, наче мене і не існує, наче я взагалі нічого не вмію робити сама, і чоловіки мають мені показувати, як і що робити. Але знаєш, Денні, справа у тім, що Стімові ніколи ніхто не показував, як робити. Він наче народився, знаючи все. Він може розібратися в усьому без інструкцій. І він справді заслуговує бути головним.
Денні роздратовано пирхнув, Дженні нічого на це не відповіла.
— Подай мені пластир, — звернулася вона до Сьюзан, — якщо, звісно, він у нас є, це було б чудово.
Сьюзан довго копирсалася в аптечці, мабуть, там був безлад. Вона відкладала у сторону різні речі: ножиці, пінцет, рулон марлі, пляшечку оцту, який використовують при опіку від медузи, нарешті дістала коробку з пластирем.
— Дуже добре, — сказала Дженні. Вона дістала кілька штук, розклала на столі, потім взяла ще один.
— Кілька штук допоможуть, у цьому секрет, — звернулась Дженні до Денні, — не ворушися.
— Мене не хвилює, що він стане головним у сімейному бізнесі, — повернувся до розмови Денні, — я точно не хочу цим займатися. Річ у тім, що батько ніколи не задоволений нами, власними дітьми, нас троє, хай Бог милує! Ти сама сказала:
