Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 80
Енн Тайлер
— О Господи, — жахнувся Стім.
Ред встав з-за столу із роззявленим ротом, тримаючи у руці журнал. Г’ю носився перед холодильником з ганчіркою, промовляючи: «Хлопці, заспокойтеся, хлопці».
Денні почав потроху підводитися, з лівої скроні текла кров. Стім простягнув йому руку, але Денні у відповідь накинувся на нього і сильно штовхнув у груди.
Стім зігнувся і впав назад, вдарившись об шафу. Він сів, але вигляд у нього був якийсь нестійкий, і він торкнувся рукою потилиці.
На кухню тут же прибігли перелякані жінки і діти.
— Що це? Що трапилося? — запитала Еббі.
Нора нахилилася до Стіма, намагаючись підняти його на ноги.
— Чекай, Норо, — сказала Дженні, — нехай трішки посидить. — Стіме, ти відчуваєш запаморочення?
Стім тримав голову, вираз обличчя був непевний. На підлозі валялись уламки тарілки. Денні стояв, притулившись до мийки, він був найбільше спантеличений.
— Уявлення не маю, що на нього найшло! — сказав Денні. — Стояв собі тихо, аж раптом…
Кров текла з одного боку його обличчя і капала на темно-зелену футболку.
— Подивіться на себе, — сказала їм Дженні, — ви обоє… тепер вас треба везти у лікарню.
— Нічого мені не треба, — сказав Денні, у той самий час озвався Стім:
— Усе добре, просто підніміть мене.
— Ти права, Дженні, їх потрібно відвезти до травмпункту, — сказала Еббі. — Денні, можливо, потрібно накласти пару швів, а у Стіма може бути струс мозку.
— Зі мною все
— Давай я тебе хоча б відведу на диван, — звернулася до Стіма Нора, вона навіть не була обурена. Без зауважень Дженні вони провели Стіма у кімнату, усі діти пішли слідом, окрім Сьюзан, яка стояла біля Денні і тримала його за руку, з її очей текли сльози і струмочком стікали по щічках.
— Чого ти плачеш? — запитав її Денні. — Зі мною все добре, може, навіть не боляче.
Вона лише кивнула, однак сльози не припинилися. Підійшла Еббі й обійняла її за плечі:
— Із ним усе добре, люба, просто рани на голові мають таку особливість, з них витікає багато крові.
— Ідіть усі звідси, — сказала Дженні, — усі геть із кухні, поки я перевірю. Г’ю, принеси мені аптечку, вона внизу у ванній кімнаті. Сьюзан, мені потрібні серветки.
Ред мимоволі сів на свій стілець, поки до нього не підійшла Еббі.
— Ходімо у вітальню.
— Я не розумію, що сталося, — сказав він.
— Я також, однак спершу потрібно, щоб Дженні перевірила стан Денні, добре?
Вона допомогла йому підвестися і вони разом попрямували до дверей.
Залишилася тільки Сьюзан, вона подала Дженні паперові серветки.
— Дякую, — коротко відповіла Дженні, відірвала необхідну кількість паперу та змочила рану.
— Перш за все нам слід промити рану і подивитися, чи потрібно тобі накладати шви, — сказала вона Денні, — сиди і не рухайся.
— Мені не потрібні ніякі шви, — огризнувся Денні і сів на стілець. Дженні нахилилася над братом та притиснула рушник до скроні, тим часом Сьюзан сиділа поруч і тримала батька за руку.