Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 54
Енн Тайлер
— Добре, ви поставите м’ясо у духовку, а я приготую інші страви, коли повернуся.
— Я думаю, у мене вистачить сил приготувати сімейний обід, Норо, — зауважила Еббі.
— Так, звісно, — спокійно відповіла невістка.
У розмову втрутився Стім:
— По дорозі я заїду в магазин і куплю все необхідне.
— Не хвилюйся, твій тато все купить, — відповіла Еббі.
— Мамо, але ж ми тут саме для того, щоб допомагати.
— Добре, тоді купуй у Едді, він запише продукти на наш із батьком рахунок.
— Мамо!
На щастя для Еббі, до кухні увійшов Ред (Еббі не любила говорити про гроші при ньому). На ньому був старий халат і капці, що шурхотіли по підлозі, наче мітла, у руках він тримав склянку, з якої зазвичай пив воду вночі.
— Усім доброго ранку, — сказав він.
— Доброго ранку, любий, — сказала Еббі, намагаючись встати зі стільця, але Нора вже заварювала каву для свекра.
— Із Денні все гаразд? — запитала Еббі.
— Так, — відповів Ред, влаштовуючись на стільці.
— Потяг приїхав вчасно? — запитав у свою чергу Стім.
Батько його або не почув, або вирішив, що на таке питання нема чого відповідати. Він потягнувся за яєчнею.
— Реде, є ще тости, якщо хочеш, — сказала Еббі, — житні, скуштуй.
Чоловік поклав собі велику порцію яєчні.
— Якщо я ще раз побачу цю кляту скульптуру, — заговорив він, — я сам піду її демонтувати. Просто сором! В інших містах на станціях якісь вишукані фонтани чи металеві скульптури. У нас же — величезний олов’яний Франкенштейн із серцем, що підсвічується рожевим і блакитним.
— А як Денні? — запитала Еббі.
— Та наче нормально, — Ред заглянув у глечик з вершками. — А є ще вершки?
Нора піднялася і пішла до холодильника.
— Усю дорогу ми говорили про бейсбольний клуб Балтимора — «Оріол», — продовжував розповідати Ред. — Ми обоє не віримо, що вони вийдуть у плей-офф.
— Ох.
— До речі, він припер із собою три важезні торби.
— Три?
— Я спитав, для чого стільки валіз, — Ред замовк, наливаючи у каву вершки. — А він відповів, що зимові речі займають багато місця.
— Зимові речі?
— Як ви їх донесли? — поцікавився Стім.
— Денні найняв носильника, і той доніс усе до машини. Однак хто-небудь із вас бачив колись тих носильників у Балтиморі, ще й після опівночі? Ага, отож-бо і воно. Але Денні одного знайшов. Якби я знав, то припаркувався б поближче до станції.
— Зимовий одяг! — повторила до себе Еббі і вираз її обличчя змінився.
— Смачна яєчня, — сказав Ред дружині.
— Це Нора приготувала, — відповіла та.
— Норо, смачна яєчня, — повторив він невістці.
— Дякую.
— Мабуть, треба звільнити гардероб у кабінеті, — сказала Еббі. — Але ж ще потрібно кудись винести речі з комірчини і з гардеробу у кімнаті Стіма та Нори, — Еббі починала панікувати.
— Заспокойся, — сказав їй Ред, не відриваючись від свого сніданку.
— Я
У розмову втрутилася Нора:
— Давайте я звільню місце у комірчині.
— Але ж ти не знаєш, куди покласти речі.
— Мамо, слухай, Нора чудово вміє складати речі, — сказав Стім.
— Так, я у цьому не сумніваюся, але…
— Доброго ранку всім, — сказав Денні, увійшовши до кухні.
