Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 35
Енн Тайлер
— Усе, хлопці, збирайтеся й одягайте куртки. Семе, де твоє взуття? — звернувся він до синів.
— Не знаю, тату.
— То знайди його.
Стім повернувся до кухні. Ред наливав собі ще одну чашку кави.
— Тату, ми вже їдемо, — сказав син, але Ред ніяк не відреагував. — Тату? — повторив Стім, цього разу голосніше.
— Га? А, так-так, переказуй Норі вітання з Новим роком.
— Добре, подякуй мамі від нас, добре? Вона що, поїхала у справах?
— На що вона
— У справах! Тату, мама поїхала вирішувати якісь питання?
— А, ну що ти, ні! Вона тепер не водить машину.
— Не водить? — здивувався Стім, — але ж вона їздила машиною минулого тижня!
— Ні, не їздила.
— Тату, згадай, вона возила Піта на виставу до школи.
— Це було місяць тому, відтоді вона й не водить.
— Чому?
Ред лише стенув плечима.
— Щось трапилося, тату?
— Думаю, так.
Стім поставив рюкзаки на стіл.
— Розповідай, — наказав батьку.
— Вона не хоче казати, аварії точно не було, та й машина в порядку, але зайшовши додому, вона повідомила, що більше не хоче водити.
— Приїхала додому звідки? — запитав Стім.
— Із вистави Піта.
— Господи, — злякано сказав Стім.
Син із батьком обмінялися тривожними поглядами.
— Мабуть, треба продати її машину, — почав розмірковувати батько, — але ж тоді залишиться тільки мій пікап. А якщо вона передумає?
— Якщо вона так вирішила, то не треба змінювати думку.
— Сину, але ж твоя мати не така вже й стара. Наступного тижня їй виповниться лише 72 роки!
Стім пройшов через кухню і відчинив двері підвалу, хоч світло внизу було вимкнено.
— Мамо, ти там? — погукав він.
Тиша.
Стім зачинив двері і знову вийшов на веранду разом із Редом.
— Хлопці, — сказав Стім, — я хочу дізнатися, де ваша бабуся.
Діти сиділи на тому самому місці, без курток, Сем усе ще був у шкарпетках. У відповідь вони лише безпорадно глянули на батька.
— Вона була на кухні, коли ви спустилися вниз? — спитав Стім. — Вона готувала для вас сніданок?
— Ми нічого не їли, — повідомив Том.
— Що? Бабуся не приготувала вам сніданок? — здивувався батько.
— Вона запитала, що ми хочемо на сніданок: тости чи пластівці і пішла на кухню готувати.
— Чому завжди Том та Піт їдять на сніданок фруктові снеки? Я теж такі хочу, але їх лише два в упаковці, так нечесно! — пожалівся Сем.
— Усе чесно, ми з Томі старші, тому і їмо їх, — відповів Піт.
Стім повернувся до Реда і побачив його напружений погляд, із виразу обличчя було помітно, що батько не зрозумів жодного слова.
— Її не було тут під час сніданку, — сказав йому Стім.
— Давай перевіримо нагорі, — запропонував Ред.
— Я там уже перевіряв, — відповів Стім.
Проте вони знову піднялися нагору. Як люди, які шукають свої ключі знову і знову на тому ж місці, не вірячи, що їх там немає, вони по кілька разів перевірили всі кімнати. У дитячій вбиральні на них чекали лише розкидані зубні щітки, розбризкана зубна паста та іграшки для ванни.
Потім ще раз зайшли у її кабінет. Еббі тихо сиділа на канапі, повністю вдягнена і у фартуху.