Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 115
Енн Тайлер
— Так, мені подоб…
— І не скрізь знайдеться двоповерхова вітальня. І вентиляційні решітки з ручною різьбою.
— Це все добре, але у вас немає кондиціонера, — відповіла Гелен.
— О, Боже, — відповів Ред і впав у крісло.
— У наші дні… — почала Гелен.
— Так-так.
— Це не так уже і складно, — втрутився Денні, — зараз є системи з міні-проводкою, і не потрібно руйнувати стіну.
— Кому ти розповідаєш? Та я знаю все про ці системи.
Денні знизав плечима.
— А ще, — відкашлялася Гелен, — звичайно, це ваше рішення, але ви могли б подумати про те, щоб розділити ванну кімнату у головній спальні на дві — «для нього і для неї».
— Подумати про
— Я про це не заговорила б, але якщо у вас власна будівельна фірма, то витрати будуть невеликі. А ванна кімната у спальні занадто велика, її легко розділити на дві окремі, з душовою кабінкою посередині, щоб кожен мав доступ. Я, наприклад, бачила фантастичну кабіну із викладеною річковою галькою на підлозі і кількома душовими розпилювачами.
— Коли мій батько звів цей будинок, у ньому була лише одна ванна кімната нагорі.
— Так, але це було ще у…
— Потім він додав ще одну вбиральню внизу, і це здавалося неймовірним.
— Так, звичайно вам була потрібна…
— А от велику ванну кімнату у головній спальні, — знову перебив її Ред, — батько встановив лише тоді, коли ми з сестрою почали ходити у старші класи. Що б він сказав про окремі ванні кімнати, я навіть уявити не можу.
— Але зараз це звичайна практика у хороших будинках, я впевнена, що ви про це знаєте і ви з цим зіштовхувалися.
— Мій батько виріс з одним туалетом надворі, — знову сказав Ред, звертаючись до дітей, — ви, мабуть, не знали про це?
Звісно, вони цього не знали, як і всього іншого про свого діда.
— Туалет надворі, — засміялася Гелен, — це було б важко продати!
— Тож про ванну кімнату «для нього і для неї» ми забудемо, — сказав Ред. — То як скоро ви зможете знайти покупця?
— Щойно ви встановите кондиціонер, а ще — модернізуєте кухонні шафи…
— Кухонні шафи? — скрикнув Ред, але нагадав собі, що слід поводитися простіше.
— Однак ринок, здається, почав оживати, — сказала Гелен. — Були часи, коли будинок міг стояти рік, а то й більше. Зараз у середньому від чотирьох до шести місяців, це якщо хороший будинок.
— Але за чотири-шість місяців будинок розвалиться, — сказав Ред. — Він стоятиме порожнім, з’явиться пліснява, це розіб’є мені серце.
— Тату, — втрутилась Аманда. — Ми ніколи цього не допустимо. Ми будемо приходити сюди… Я не знаю, влаштовуватимемо сімейні пікніки, як тобі ідея?
Ред подивився на дочку нещасними і такими згаслими очима, що, здавалося, він взагалі осліп.
— Скажи чесно, — звернулася Дженні до своєї сестри Аманди, — ти відчуваєш полегшення — зовсім трохи — що мама загинула так раптово?
— Ти про її так звані прогалини? — відповіла Аманда. — Ти ж розумієш, що далі ставало б лише гірше. Батько доглядав би її, і Нора, а Денні придумав би якусь відмовку і поїхав.
— А може, там не було нічого страшного, а, наприклад, якісь проблеми з кровообігом. І лікарі їй допомогли б.