Читать «Тирамісу з полуницями» онлайн - страница 24

Тепер Каська навіть іноді до них приходила. З мамою вони спілкувалися цілком нормально. А мама просто розквітла. «Отже, варто було, — думала Лінка. — Варто було шукати, варто було розплутувати цю справу... Варто було дізнатися правду».

Дівчина подумки всміхнулася. Раділа, що невдовзі побачить Адріана.

* * *

Адріан підперезався фартухом із написом «Pizza Master» і присів навпочіпки у крихітній кухні в себе вдома. Фартуха колись подарувала мама татові — неначе сподіваючись, що таким чином заохотить його до готування. Ги-ги. Адріан жодного разу не бачив батька на кухні. Той собі навіть чаю не міг заварити. Типовий мужчина.

Адріан учився готувати віднедавна. До маминої смерті він, як і батько, не вмів навіть яєшні підсмажити. Це Лінка якось сказала йому, що мама дуже втомлюється на кухні. Він цього ніколи не помічав, зрештою, всі його знайомі жінки готували їсти. Ну, майже всі.

Лінка не особливо рвалася готувати. А може, йшлося навіть не про бажання, бо, мабуть, кожен, хто любить попоїсти, вміє чи зумів би готувати, якби лише спробував.

У Лінки готували мало. Хіба що на свята. Але нічого особливого — її мама проводила на кухні мінімум часу, бо в житті були й важливіші речі. Вона багато працювала й уважала, що готування — це друга робота, на яку жінка добровільно погоджується. Лінка харчувалася такими простими стравами, як консервовані голубці, котлети з домової кухні або макарони із соусом песто. У неї вдома це нікому не заважало. І тільки бабусі, приїжджаючи до них, впадали у відчай, тому в кухні відразу починало щось булькотіти й апетитно пахнути.

Тепер Адріан точно міг приготувати більше страв, ніж його дівчина. І йому було прикро, що того, чого навчився протягом кількох місяців, він не робив раніше. Для мами. Батько, як завжди, не мав часу. Але слід зізнатися, що він справді був дуже зайнятий. Бідолашний тато страшенно багато працював. Адріан же тільки вчився.

Поки що його пошуки праці нічим не увінчалися. Треба цим зайнятися серйозно. Мабуть, він був занадто перебірливим. От готування — то інша справа, це йому дійсно подобалося. Відбивні, картопля, салат. Куряча грудка, картопля, помідори. Грибний суп. Це виявилося зовсім неважко. А татові було приємно, коли повернувшись пізно ввечері, він міг з'їсти теплої страви.

А сьогодні Адріан вирішив приготувати щось особливе. Не для тата. Для Лінки і, звісно, для себе, адже то був його день народження. Дев'ятнадцять років. Ніколи більше йому не виповнюватиметься «-надцять», це востаннє. Принаймні це треба відсвяткувати. Крім того, він досі ніколи не відзначав свого дня народження з Лінкою, а вона ж була для нього найважливішою, тому це вимагало подвійного свята. Нині він навіть не думав про якісь там відбивні із салатом. Хіба це годиться для романтичної вечері? Сьогодні Адріан вирішив зробити карі з курки.

Карі він полюбив ще в Лондоні, воно було там таким популярним, як у Варшаві сайгонки чи яловичина в кисло-солодкому соусі. Тітка показала йому район Лондона, де повітря пахло індійськими прянощами. Він обожнював ходити до дешевих барів на Брік-Лейн, де працювали невисокі азіати, і куштувати щоразу нові страви, запиваючи їх коктейлем манго-лассі або індійським чаєм. А ще він любив їздити до Кемдена, де була чудова street food, якою можна було насолоджуватися просто на вулиці.