Читать «Балакучий пакунок» онлайн - страница 4
Джеральд Даррелл
— Щоби пакунок розмовляв? — вигукнув Пітер уже зовсім не заспаним голосом. — Тобто якийсь пакунок розмовляє? Мабуть, це тобі почулося. Напевно, ти перегрілася на сонці.
— Жартуєш? Пакунки не можуть розмовляти, — підтримав брата Саймон.
— Ні, я не жартую і не перегрілася на сонці, — сердито промовила Пенелопа. — Я кажу правду: він розмовляє двома голосами.
Хлопці здивовано витріщились на неї. Було очевидно, що вона не жартує, як і те, що з її самопочуттям усе гаразд.
— Послухай, Пенні, — стурбовано сказав Саймон, — ти впевнена, що тобі це не почулося?
Пенелопа аж тупнула ногою з досади.
— Звичайно, впевнена, — сердито прошипіла вона. — Які ж ви обоє дурні! Це пакунок із двома голосами всередині, вони розмовляють між собою. Якщо не вірите, можете пересвідчитися самі. Але для цього вам доведеться піти зі мною.
Не надто охоче — бо їм досі здавалося, що сестричка морочить голову, — хлопці подерлися слідом за нею на піщану дюну. Піднявшись нагору, дівчинка приклала палець до вуст і сказала:
— Ш-ш-ш… — тоді лягла долілиць на пісок і решту шляху проповзла на животі.
Уявіть собі, три голови — одна білява, друга чорнява і третя руда — здіймаються над вершечком дюни, біля підніжжя якої лежить пакунок. Дрібні хвильки розбиваються об нього, діти вражено дивляться на пакунок, а звідти лунає пісня на два голоси:
— Ось бачите, — тріумфально прошепотіла Пенелопа, — я ж казала!
— Неймовірно, — визнав Пітер. — Як думаєш, що це може бути? Двійко карликів?
— Це мали б бути якісь д-у-у-уже малесенькі карлики, щоб там поміститися, — відповіла Пенелопа.
— Ми не знатимемо, що це таке, поки не зазирнемо всередину, — тверезо оцінив ситуацію Саймон.
— Думаєш, його можна розпакувати? — замислено спитав Пітер.
— Здається, вони згадували про порятунок, — відповіла Пенелопа.
— Добре, зараз спитаємо, — вирішив Саймон. — Зрештою, вони ж говорять англійською.
Широко ступаючи, він спустився з піщаної дюни і підійшов до пакунка, який, не звертаючи на нього уваги, співав собі далі:
О місячна морква! Із неї варенняДарує мені доброту і натхнення! Столітній дідок і маля у візочкуНе можуть прожити ні дня, ні деньочка, Без цього небесно-смачного варення!
Саймон делікатно кахикнув.
— Пробачте, будь ласка, — сказав він. — Пробачте, що перебиваю, але…