Читать «Балакучий пакунок» онлайн - страница 34

— Усі ми, єдинороги, в боргу перед тобою, — сказав король, і очі його заблищали. — Віднині кожен єдиноріг у країні Міфології до твоїх послуг. Тільки попроси, ми ладні зробити все, щоб виконати твоє бажання. А поки що ці четверо моїх підданих до ваших послуг — по одному на кожного з вас, щоб їхати верхи, та ще один для Папуги і спорядження.

— Красно дякую, Ваша Величносте, — сказала Пенелопа. — Ви дуже щедрі. Сподіваюся, мені можна попросити вас про маленьку послугу?

— Говори, — промовив єдиноріг. — Буду радий виконати будь-яке твоє бажання.

— Тоді, будь ласка, я дуже прошу вас разом із вашими підданими приєднатися до нас із Папугою, Саймоном і Пітером, щоб спільними силами перемогти цих невихованих і небезпечних василісків!

— Узагалі, ми, єдинороги, зазвичай тримаємося окремо, у своєму колі, — сказав король. — Ми не втручаємося в чужі справи. Але якщо ти цього бажаєш — а ти врятувала мого сина від василіска, — то я урочисто присягаюся, що всі єдинороги в Міфології, зі мною разом, служитимуть вам, аж поки ми не переможемо василісків.

— Щиро дякую, — сказала Пенелопа, — я дуже, дуже, дуже вам вдячна.

— Оце штука! — вигукнув Папуга. — Оце удача! Разом ми зможемо підкорити і знищити цих вогнедишних, нікчемних і неслухняних василісків.

Діти поклали спорядження і клітку Папуги на широку спину єдинорога та осідлали інших трьох.

— Пам’ятайте, — сказав король, — коли вам знадобиться наша допомога, дайте нам знати, і ми відразу прибудемо. Півтори сотні гострих рогів у вашому розпорядженні.

— Дякую, Ваша Величносте, — сказала Пенелопа.

— Ми зв’яжемося з вами, щойно розробимо з Г. Г. план операції, — пообіцяв Папуга. — А тепер, будь ласка, скажи своїм підлеглим, щоб ні пари з уст про те, що ви нас бачили. Знаєте, несподіванка — це половина успіху.

— Жоден єдиноріг про це нікому не розкаже, — запевнив його король.

— Тоді рушаймо! — скомандував Папуга і сів Пенелопі на плече. — Чим швидше ми доберемось до Кришталевих печер, тим краще.

І невеличка кавалькада єдинорогів із дітьми та спорядженням на спинах рушила до лісистих гір, що височіли десь за півмилі звідти.

— Було дуже розумно з твого боку заручитися підтримкою єдинорогів, — шепнув Папуга на вухо Пенелопі. — Ти надзвичайно кмітлива дівчинка!

— Але як нерозумно було з їхнього боку не підтримати нас відразу, — пошепки відповіла Пенелопа. — Зрештою, Міфологія так само їхня країна, як і ваша, то чому ж вони самі не здогадались прийти вам на допомогу?

— Правду кажеш, — сказав Папуга. — Так і є. Але навіть із їхньою допомогою нам доведеться боротися що є сили, аби подолати василісків. Вони, мабуть, дуже впевнені у власній могутності, якщо ризикнули розлютити єдинорогів спробою викрасти Септімуса.

— Добре, а в Міфології часом немає ще тварин, які могли б нас підтримати? — запитав Пітер, який їхав поруч із Пенелопою, тимчасом як Саймон брав ліворуч.

— Та нібито є, — відповів Папуга, — але від них мало користі. Ну, скажімо, місячні телята. Вони дуже корисні створіння, але нічим не можуть нам допомогти. Можливо, грифони приєднаються до нас, це була б добра підтримка. Дракони теж могли б нам допомогти, якби Табіта не зробила такої дурниці.