Читать «Гнів Перуна» онлайн - страница 312
Раїса Петрівна Іванченко
Несторова рука оніміла, не могла піднятись для хресного знамення… Протер очі ребром сухої долоні.
В ту мить знову здригнулась земля. Мовчки, але несамовито… Таки ж двиготить…
Почув, як за спиною у нього хтось сказав:
— Розгнівився Перун… Рушить старі храми… Люди забули за них!..
Огледівся. За ним стояв зігнутий, кволий дідусь у довгій, латаній на плечах сорочці. Великими червоними руками опирався об ціпок. Певно, гончар. Ще кілька мужів піднялося до них, а за ними жінки і діти.
— Горить Волосове капище… І там, за Глибочицею, також пожежа!
— То палять мечники Мономахові. Нерадець ними кермує. Кажуть, лютосний, яко звір…
— Князь Мономах привів із собою ромейських ченців і попів… Щоб добити, викорінити стару віру нашу…
— Чуєте, гуркоче? То Перун… за нашого Брайка мстить, — шепелявить якась бабуся. — Заступися за нас, бідних, гнівом своїм… Іспопели ворогів наших!..
— Мовчи, стара… — обертається до неї дід-гончар.
У хвилі Почайни падали охоплені вогнем рештки дерев'яного старого храму. Пахло горілими кістками, залізом, гаривом…
З часів Володимира Хрестителя люди не бачили погрому старих святинь. Недовершену ним справу достойно продовжував Володимир Всеволодович.
Рушилась, відходила в небуття стара Русь. У полум'ї догорали залишки обиталищ старих богів і старої віри. На їхнє місце мали стати міцні кам'яниці, щоб утвердити силу нового керманича Київської держави — самовладного Мономаха.
Але що чекало душі людські? Якими зернами будуть засіяні? Яким випробуванням будуть піддані?
Тривожними передчуттями повнилося зболіле серце Нестора. Важко звів руку, неквапно осінив себе хрестом.
Хай святиться ім'я твоє, златоглавий граде Києве. Кріпи міць, дух і віру в правду свою і в своє велике прийдешнє… Тоді — переможеш…
Уже по обіді Нестор повернувся до обителі. Там на нього чекав новий ігумен Видубицького монастиря Сильвестр — надійна тверджа Володимира Мономаха.
Примечания
1
Узвіз — крутий підйом на гору; вулиця, дорога.
2
Нощеденно — цілодобово.
3
Верета — рядно; одяг з грубої тканини; різнобарвний вовняний килим.
4
Буг — обруч.
5
Обада — брехня.
6
Схола (від грецьк. schola) — «дозвілля», «місце навчання»); школа.
7
Грядуниця — кульбаба.
8
Опанча (єпанча) — кирея, чоловічий верхній одяг.
9
Оброть — вуздечка для коня.
10
Оловир — шовкова тканина, заткана золотом.
