Читать «Таємниче життя дерев» онлайн - страница 97
Петер Воллебен
Утім, більшість із них не є небезпечними для місцевих видів дерев. Без нашої допомоги деякі з них щонайпізніше через два століття знову зникли б. І навіть з нашою підтримкою виживання іммігрантів у тривалій перспективі є сумнівним, оскільки належні до них паразити також використовують глобальні товаропотоки. Активного імпорту хоч і не існує (бо хто б хотів привозити шкідливі організми), одначе поступово грибам та комахам через імпорт деревини вдається перетнути Атлантичний чи Тихий океан й оселитися тут. Часто це пакувальні матеріали на кшталт дерев’яних піддонів, які не прогрівають згідно з інструкцією, щоб знищити шкідників. Також і пакунки від приватних осіб із заокеанських країн деколи містять живих комах, як я побачив на власному досвіді. Для своєї колекції індіанських побутових речей я купив старий мокасин. Розгортаючи газетний папір, у який запаковано шкіряний черевик, я помітив кількох маленьких коричневих жуків, що їх якомога швидше зловив, розтоптав і кинув до сміття. Звучить дивно як на захисника природи, правда ж?
Якщо тут оселяться завезені комахи, то вони смертельно загрожуватимуть не тільки новим видам, а й місцевим деревам. Таким видом комах є азіатська анопльофора гола. Напевно, вона приїхала до нас у дерев’яному пакувальному матеріалі з Китаю. Розмір цього жука — три сантиметри, крім того, він має шестисантиметрові вусики. На його темне тіло з білим плямисто-смугастим візерунком дійсно приємно дивитися. Проте для наших листяних дерев він не такий симпатичний, тому що відкладає яйця в маленькі щілини їхньої кори. З них вилуплюються зажерливі личинки, що бурують у стовбурі дірки завтовшки в палець. А тоді на дерево відразу ж нападають гриби й зрештою воно гине. Дотепер ці жуки зосереджувалися на міських зонах, і це створювало вуличним безпритульним дітям дерев тільки додаткові проблеми. Чи вони поширяться також і в закриті лісові місцевості, ще точно не відомо, бо жуки дуже ліниві й найохочіше залишаються в районі кількох сотень метрів від свого місця народження.
Інший азійський приблуда чинить інакше. Це гриб гіменосцифус фраксинеус, що в наш час намагається прикінчити більшість ясенів у Європі. Його плодові тіла здаються нешкідливими та гарненькими — просто малесенькі грибочки, що ростуть на впалих черешках листя. Проте справжній міцелій лютує всередині дерев і вбиває одну гілку за іншою. Складається враження, що деяким ясеням вдається пережити цей наступ, але не з’ясовано, чи в майбутньому вздовж струмків та річок ще ростимуть ясеневі ліси. У цьому контексті я деколи роздумую, чи й ми, лісничі, не робимо певного внеску в поширення тих грибів. Я особисто дивився на уражені ліси в Південній Німеччині, а опісля знову ходив власним лісництвом. У тому самому взутті! Чи не прилипли до підошви мініатюрні спори грибів, що як «пасажири-зайці» перенеслися до Айфеля? Хай там що, але перші ясені уражені вже також і в Гюммелі.