Читать «Небезпека рецидиву» онлайн - страница 62

— Він же має право на захист, на адвоката?

— Звичайно, але ж…

— Я хочу, щоб ви захищали його.

— Послухайте, Ірене, не думаю, що він захоче… Я ж захищав у суді Альвіна…

Але вона вже все вирішила.

— Ми не знаємо нікого іншого. Ганс казав… що він, видно, зовсім стратив розум, коли звинувачував вас за те, що сталося… ви просто виконували свою роботу. Насправді то все… вина Альвіна, який…

— Який — що?

— Який заслужив на смерть.

За чолом почав пульсувати легенький біль голови, я відчув утому і нехіть. Згадалася ніч, коли Ганс Ґудвік стояв посеред моєї спальні, згадалися мій страх і його агресія. Я не мав ніякого бажання братися до цієї справи. Усе було якось не так. Я виправдав убивцю його доньки, а тепер мав виправдовувати його. На думку не спадали жодні правила, які могли завадити мені в цьому. Дивна ситуація, я почувався у ній дуже незатишно.

Я поволі похитав головою.

— Не думаю, що це добра ідея.

Ірене Ґудвік уперше глянула мені просто в вічі.

— Ви ж професіонал, правда? Можливо найліпший з усіх можливих.

— Це правда, проте існує багато не менш талановитих адвокатів.

— Ви сповна використали свої здібності й знання задля виправдання убивці моєї доньки. Невже вважаєте, що ми… що Ганс не заслужив того ж?

Я не знайшов, що заперечити.

— Гаразд. Якщо захоче Ганс…

Я не відразу додзвонився до Тобіаса Мунка.

— Бренне! — він називав моє ім'я так, ніби випльовував його крізь зціплені зуби. — А тепер чого тобі треба?

— Ганс Ґудвік, — тільки й сказав я.

— Знову? Навіщо він тобі?

— Як я розумію, ви його затримали за вбивство Альвіна Му.

— То й що?

— Я зараз розмовляю з його дружиною. Вона хоче, щоб я його захищав.

На іншому кінці запала мовчанка.

— Не їй вирішувати… Невідомо чи він тебе захоче. Поки що Ґудвік відмовляється від адвоката.

Я тихенько зітхнув.

— Є лише один спосіб це з'ясувати, Мунку. Я приїду до вас.

Мунк щось буркнув замість відповіді, а я додав:

— І ще, Мунку… Не думаю, що тобі на руку, якщо підозрюваний не має адвоката. Це вбивство!

— Зателефонуй мені, коли приїдеш, Бренне!

Коли я приїхав, Мунк потиснув мені руку і привітався. Я завжди підозрював його нелюбов до себе, однак він поводився коректно, як людина, яка суворо дотримується закону. Ми мовчки йшли коридорами, аж раптом він зупинився.

— Я мав би передбачити, що ти вигулькнеш.

— Як це?

— Ти з'явився на місці злочину. Я знав, що адвокати нишпорять за резонансними справами, але ще ніколи на своєму віку не стрічав адвоката, який прибув би на місце злочину.

До мене нарешті дійшло. Мунк певний, ніби я відразу хотів запопасти цю справу. Я вже розтулив рота, щоб заперечити, але передумав. Однаково він мені не повірить.

— Трохи дивно, що захищатимеш його саме ти, хіба ні?

— Чому ж дивно?

— Ну, — він невизначено провів у повітрі рукою. — Ти ж і Альвіна Му захищав у суді.

— Гадаєш, щось стане на заваді, якщо я представлятиму Ганса Ґудвіка? Конфлікт інтересів?

— Та-а, не знаю… Усе це трохи…

Я урвав його.

— Альвін мертвий. Ніякого конфлікту.

Мунк зупинився перед якимись дверима.

— Хочеш поговорити зі своїм клієнтом наодинці, Бренне? У камері він сидить не сам.