Читать «Небезпека рецидиву» онлайн - страница 108

Кілька секунд він слухав, а тоді сказав:

— Так, саме так. Це стосується адвоката Бренне. Так, Мікаеля Бренне. Так, адвоката. Його арештували за проникнення до чужого помешкання.

Знов пауза.

— Так, цілком погоджуюся… Може, й було б задоволенням, але все трохи складніше. Гадаю, буде ліпше, якщо ти зайдеш до мене, — і ще за хвилину: — Боюся, це необхідно.

Я запитально глянув на нього, коли він поклав слухавку.

— Інспектор… — сказав Сонцесяйний. — А тепер почекаємо…

Поліцейський інспектор Сультведт похмуро дивився на мене, потираючи чоло.

— Пригадуєш, як ти подавався до нас на роботу, Бренне? — запитав він. — Був тоді зовсім зеленим випускником, прийшов до мене на співбесіду.

Я кивнув, ще не знаючи, куди він хилить.

— Знаєш, чому тебе не взяли?

— Ні.

— Відмова не мала нічого спільного з фаховою некомпетентністю чи чим там іще. Я, до речі, ні на мить не сумнівався, що ти станеш добрим юристом. Причина в тому, що після сорокап'ятихвилинної розмови з тобою я збагнув — ти не з тих, хто дотримуватиметься правил, а в своїй конторі я люблю, щоб усе виконувалося за приписами. Гадаю, тоді я ухвалив правильне рішення. Сьогодні вночі ти ще раз підтвердив: я таки мав рацію.

Я важко зітхнув. Не бачив резону коментувати. Тому запитав:

— А як щодо Ніни Гаґен? Плануєш щось з нею робити? Вона замішана щонайменше в одному вбивстві. А може, і в багатьох. У кожному разі вона надала фальшиве алібі Альвінові Му. Якщо поліція має намір виконувати свою роботу, то саме час виписати ордер на обшук і послати когось до її помешкання.

З виразу обличчя Сультведта я бачив, що така перспектива йому не подобається.

— Хочеш сказати, вона була співучасницею убивства Майї? І вбивства Альвіна Му?

— Цілком можливо. Я так гадаю.

— Ти вчинив розбій, Бренне.

— Це зовсім з іншої опери, хіба ні?

Сультведт подивився на годинника.

— Зателефоную прокуророві, — мовив він. — Усі на ногах, то й йому нема чого спати.

— Я теж хочу зателефонувати, — сказав я.

— Кому?

— Мені потрібний адвокат.

Петер і Крістер Бонде прийшли одне за одним з п'ятихвилинною різницею. Мені почало діяти на нерви одноманітне випитування, що ж я знайшов. Петер з суворою маскою на обличчі, коректний, говорив тихим голосом, але я бачив, як закипає у ньому гнів. Зате Крістер Бонде поводився аж ніяк не тихо.

— Я висуну звинувачення і покараю тебе, Бренне! — гримів він. — Ми тільки вчора про це розмовляли. Це ніщо інше, як ексцентричні адвокатські вигадки. І не сподівайся, чорт візьми, що тобі вдасться розвалити мені всю справу!

— Ти повний ідіот, Крістере! — відчувалося моє хронічне недосипання; нерви аж бриніли від його крику. — Гадаєш, я вчинив переступ лиш би тебе подратувати? І де моя від цього вигода в суді, можеш сказати?

Ми вже обидва кричали одне на одного. Інспектор Сультведт кричав, щоб ми припинили кричати. Нас угамував Петер.

— Послухайте мене хвилинку, — сказав він. — Сварка ні до чого не приведе. Сядьте і послухайте!

Минуло кілька хвилин, перш ніж ми прислухалися до його поради. Бонде був червоний, мов буряк.

— Так ось, — почав Петер. — Ми тут маємо дві різні ситуації. Мікаель порушив закон. Це одна справа, яка мусить бути вирішена в правовому полі.