Читать «Фундація» онлайн - страница 86

— Коли мені починати?

— Коли буде готовий ваш корабель?

— За шість днів.

— От тоді й почнете. Усі деталі отримаєте в Адміралтействі.

— Добре! — Торгівець підвівся, сильно потиснув йому руку й вийшов.

Сатт почекав, обережно розводячи й розминаючи пальці після цього рукостискання. Потім знизав плечима й зайшов до кабінету мера.

Мер вимкнув екран і відкинувся на спинку крісла.

— Що, Сатте, ти про це думаєш?

— З нього вийшов би хороший актор, — сказав Сатт і задумливо подивився вперед.

2

Це було ввечері того ж дня, у холостяцькій квартирі Джорана Сатта на двадцять першому поверсі Гардін-білдінг, Пабліс Манліо повільно потягував вино.

Це був Пабліс Манліо, чия сухорлява, стареча фігура уособлювала дві великих функції Фундації. Він був міністром закордонних справ у кабінеті мера, а для всіх зовнішніх сонць, за винятком самої Фундації, — крім того, ще й Примасом Церкви, Постачальником Святої Їжі, Магістром Храмів і мав ще безліч оманливих, але звучних назв.

Він говорив:

— Але він погодився, щоб ви послали цього торгівця. Це вже добре.

— Та цього мало, — зауважив Сатт. — Уся ця справа — найпримітивніша хитрість, оскільки в нас немає можливості передбачити, чим вона завершиться. Це однаково, що розмотувати мотузку, сподіваючись, що десь наприкінці буде петля.

— Точно. А цей Меллоу — здібна людина. Що, як його нелегко буде обманути?

— Це шанс, яким потрібно скористатися. Якщо існує якась зрада, то там замішані якраз здібні люди. Якщо ж ні, то нам потрібна розумна людина, яка виявить правду. І Меллоу охоронятимуть. Ваш келих порожній.

— Ні, дякую. Мені вже досить.

Сатт наповнив власний келих і терпляче спостерігав за тим, як його співрозмовник поринув у нелегкі роздуми.

Якими б не були ці роздуми, вони нерішуче завершилися, коли примас зненацька сказав, майже вигукнув:

— Сатте, що у вас на думці?

— Я скажу вам, Манліо. — Його тонкі губи розсунулися. — Ми перебуваємо в розпалі селдонівської кризи.

Манліо подивився на нього, а потім тихо сказав:

— Звідки ви знаєте? Хіба Селдон знову з’являвся в Часовому Сховищі?

— У цьому, мій друже, немає великої потреби. Поміркуймо логічно. З того часу, як Галактична Імперія залишила Периферію й кинула нас напризволяще, ми ніколи не стикалися з противником, який би володів ядерною енергією. А тепер ми вперше маємо з цим діло. Це показово, навіть якщо цей факт стоїть сам по собі. Але він не один. Уперше більш ніж за сімдесят років ми зіткнулися з серйозною внутрішньою політичною кризою. На мою думку, синхронізація двох криз, зовнішньої та внутрішньої, не підлягає жодному сумніву.

Очі Манліо звузилися.

— Якщо це все, цього недостатньо. Ми пережили вже дві кризи Селдона, і обидва рази Фундація перебувала під загрозою знищення. Третя криза не настане, доки ця загроза не повернеться.

Сатт терпляче продовжував:

— Ця загроза вже наближається. Кожен дурень може сказати, що криза є, коли вона вже настала. Завдання справжнього державника — виявити її в зародку. Дивіться, Манліо, ми рухаємося за запланованою історією. Ми знаємо, що Селдон розробив історичні ймовірності розвитку майбутнього. Ми знаємо, що одного дня ми відбудуємо Галактичну Імперію. Ми знаємо, що це займе тисячу років або близько того. І ми знаємо, що в цьому проміжку ми переживатимемо певні кризи.