Читать «Фундація» онлайн - страница 73
Айзек Азімов
Ґорм аж затрусився від гніву.
— До в’язниці! Але ж це порушення конвенції.
— Так само, як і втручання в місцеву політику.
— О! То він таке робив? — Ґорм замислився. — А хто цей торгівець? Хтось знає?
— Ні! — різко відповів Понієтс, і Ґорм, зрозумівши натяк, більше не став нічого запитувати.
Понієтс піднявся й похмуро втупився в екран. Він пробурмотів щось лайливе на адресу цієї лінзоподібної туманності, що була частиною Галактики, і голосно сказав:
— Трясця! Я ж не виконаю квоту.
У голові Ґорма зблиснула іскра розуміння.
— Гей, друже! Але ж Аскоун — це закрита зона.
— Авжеж. Більше складаного ножа я там нічого не продам. Вони не купуватимуть ніяких ядерних пристроїв. Летіти туди з моїм товаром — це самогубство.
— А не можна якось відмовитися від цього?
Понієтс неуважно похитав головою.
— Я знаю хлопця, який у це вляпався. Не можна кидати свого друга напризволяще. Що ж, я в руках Галактичного Духа й готовий іти туди, куди він вкаже.
Ґорм, нічого не розуміючи, вимовив:
— Га?
Понієтс глянув на нього й реготнув.
— Я забув. Ти ж ніколи не читав «Книгу Духа», так?
— Ніколи про неї не чув, — різко відповів Ґорм.
— Ну, а якби вчився у семінарії, то довелося б.
— У семінарії? На священика? — Ґорм був приголомшений до глибини душі.
— Боюся, що так. Це моя ганьба й таємниця. Я був надто міцним горішком для святих отців. Вони витурили мене з причин, достатніх для того, щоб Фундація дала мені світську освіту. Ну та годі про це. Як у тебе цього року з квотою?
Ґорм загасив цигарку й поправив кашкет.
— Зараз відправляю останній вантаж. Вкладуся.
— Щасливчик, — похмуро сказав Понієтс, і після того, як Ґорм пішов, ще довго сидів у задумі.
Отже, Ескель Ґоров на Аскоуні — та ще й у в’язниці!
Це погано! Значно гірше, ніж могло статися. Одна справа розповісти допитливому молодику пом’якшену версію того, що сталося, — здихатися його, і хай іде своєю дорогою. А от подивитися правді в очі — це зовсім інше.
Ліммар Понієтс був одним з небагатьох, хто випадково дізнався, що знавець торгівлі Ескель Ґоров узагалі не торгівець: він був абсолютно іншою особою — агентом Фундації!
2
Минули два тижні. Два змарнованих тижні.
Один тиждень пішов на те, щоб досягти Аскоуна, де на кордонах його зустріли пильні військові кораблі, що зійшлися в одну точку. Якою б не була їхня система виявлення, вона працювала добре.
Вони повільно підкралися до нього, без сигналів, і, тримаючи сувору дистанцію, різко підштовхнули до центрального сонця Аскоуна.
У крайньому випадку Понієтс міг би впоратися з ними. Ці кораблі були спадком загиблої Галактичної Імперії — але це були спортивні яхти, а не військові кораблі; жодних ядерних гармат, мальовничі й безсилі еліпсоїди. Проте в їхньому полоні був Ескель Ґоров, а це не той заручник, якого можна втратити. І аскоунці мали це знати.
А потім ще тиждень — тиждень, для того, щоб пройти виснажливий шлях крізь хмари дрібних урядовців, які утворювали буфер між Великим Магістром і зовнішнім світом. Кожного дрібного підсекретаря потрібно було заспокоювати та вмовляти. Кожен ретельно й огидно намагався щось видоїти з нього за кольоровий підпис, який відкривав шлях до наступного урядовця вищого рангу.