Читать «Фундація» онлайн - страница 72

Частина IV. Торгівці

1

ТОРГІВЦІ — … і постійно попереду політичної гегемонії Фундації йшли торгівці, які добиралися до найбідніших куточків на приголомшливому просторі Периферії. Між їхніми висадками на Термінусі могли минати місяці або роки; їхні кораблі часто складалися з самих тобі латок від саморобних ремонтів і вдосконалень; їхня чесність залишала бажати кращого; їхня сміливість…

Незважаючи на все це, вони винайшли імперію, що була стійкішою за псевдорелігійний деспотизм Чотирьох королівств…

Чимало легенд складено про цих сильних самотніх людей, які чи то всерйоз, чи то жартома взяли собі за девіз одну з епіграм Сальвора Гардіна: «Ніколи не дозволяйте вашій моралі заважати вам чинити правильно!» Важко сказати, які з цих легенд мають реальне підґрунтя, а які вигадані. Вочевидь, немає жодної з них, де не було б якогось перебільшення…

Галактична енциклопедія

Ліммар Понієтс був увесь у мильній піні, коли засигналив його передавач, — яскравий доказ того, що старі жарти про телеповідомлення та душ справедливі навіть для темного й суворого простору Галактичної Периферії.

На щастя, ця частина вільного торгового корабля, не призначена для різних товарів, була надзвичайно тісною. Настільки, що душ із гарячою водою розташовувався в кабінці два на чотири фути, яка розташовувалася за десять футів від панелі керування. Понієтс добре почув уривчастий стукіт сигналу.

Розбризкуючи мильну піну й лаючись, він вийшов, щоб налаштувати звук, і за три години поруч опинився другий торговий корабель, а через повітряний шлюз зайшов усміхнений молодик.

Понієтс із гуркотом виставив свій найкращий стілець, а сам усівся на шарнірне крісло пілота.

— Що ти робиш, Ґорме? — похмуро запитав він. — Женешся за мною весь час від самої Фундації?

Лес Ґорм закурив сигарету й рішуче похитав головою.

— Я? Зовсім ні. Я просто роззява, який випадково приземлився на Гліптал IV за день після того, як прийшла пошта. От вони й відправили мене, щоб я тобі це віддав.

Крихітна блискуча сфера перейшла з рук у руки, і Ґорм додав:

— Це конфіденційно. Цілком таємно. Не можна передавати через субефір і все таке. Або я так зрозумів. Принаймні це Особиста Капсула, яку ніхто, крім тебе, не відкриє.

Понієтс із огидою глянув на капсулу.

— Це я розумію. А ще знаю, що ніхто не передає гарні новини такими штукенціями.

Капсула відкрилася в нього в руці, і звідти почала повільно виходити тонка прозора стрічка. Він швидко пробіг очима текст, і коли з капсули вийшов кінець стрічки, її початок уже став коричневим і зморщеним. За півтори хвилини вся вона почорніла й розпалася на молекули.

Понієтс глухо пробурчав:

— О Галактико!

Лес Ґорм тихо запитав:

— Чи можу я якось допомогти? Чи це щось дуже таємне?

— Ти теж про це дізнаєшся, оскільки ти член Гільдії. Я повинен летіти на Аскоун.

— Туди? Чому це раптом?

— Вони кинули до в’язниці торгівця. Але нікому не кажи про це.