Читать «Фундація» онлайн - страница 59

Він задумливо сказав:

— Колись, як дійдуть у нас до цього руки, ми повинні покращити погодні умови на Термінусі. Це можливо зробити.

— Я, — відповів Лі, — хочу спершу побачити зробленим інше. Наприклад, як щодо того, щоб покращити погодні умови для Сермака? Хороша суха камера, де цілий рік буде 25 градусів за Цельсієм, дуже згодилася б.

— І тоді мені справді потрібні були б охоронці, — сказав Гардін, — а не лише ці двоє. — Він кивнув на двох здоровил, які сиділи попереду біля водія, оглядаючи порожні вулиці жорстким поглядом і тримаючи руки на атомних бластерах. — Ти, вочевидь, хочеш розпалити громадянську війну.

— Я? У цьому багатті є й інші дрова, і, скажу тобі, розпалювати їх особливо не треба. — Він почав рахувати, загинаючи свої грубуваті пальці. — Перша: учора Сермак підняв галас у міській раді, вимагаючи імпічменту.

— Він мав повне право це зробити, — холодно відповів Гардін. — До того ж, його пропозицію було відкинуто 206 голосами проти 184.

— Звичайно. Перевагою у двадцять два голоси, хоча ми розраховували щонайменше на шістдесят. Не заперечуй; я знаю, що ти розраховував.

— Так, до поразки було недалеко, — зізнався Гардін.

— Добре. І друга: після голосування п’ятдесят дев’ять членів Партії прибічників прямої дії піднялися на задні лапки й випарувалися із зали засідань.

Гардін мовчав, і Лі продовжив:

— І третя: перед тим як піти, Сермак кричав, що ти зрадник і збираєшся на Анакреон за своїми грошима, що більшість, яка відмовилася голосувати за імпічмент, є співучасниками зради і що їхня партія недаремно називається Партією прибічників прямої дії. Що це означає?

— Гадаю, що проблеми.

— А тепер ти тікаєш на світанку, наче злодій. Ти повинен сміливо подивитися їм в очі, Гардіне, і якщо доведеться, оголосити воєнний стан, заради космосу!

— Насильство — це останній притулок…

— …некомпетентності. Дурня!

— Добре, побачимо. А тепер послухай мене уважно, Лі. Тридцять років тому відчинилося Часове Сховище і на п’ятдесяту річницю від заснування Фундації з’явилося звернення, записане Гарі Селдоном, щоб дати нам перше розуміння того, що відбувається насправді.

— Пам’ятаю. — Лі кивнув, згадуючи той день з напівусмішкою. — Це був день, коли ми взяли під контроль уряд.

— Правильно. Це був час нашої першої серйозної кризи. Це наша друга — і за три тижні буде вісімдесята річниця від заснування Фундації. Іншими словами, тобі не здається, що це має якесь значення?

— Ти хочеш сказати, що він знову з’явиться?

— Я не завершив. Розумієш, Селдон нічого не казав про повернення, але це ж лише частина усього його плану. Він завжди робив усе можливе, щоб уберегти від нас свої передбачення. Не існує жодного способу дізнатися, чи налаштований комп’ютер на подальше відкриття Сховища, за винятком демонтажу, — і цілком можливо, що він запрограмований на самознищення на той випадок, якщо ми спробуємо це зробити. Я ходив туди кожен ювілей після першої появи, просто про всяк випадок. Він ніколи не з’являвся, але це перший раз із того часу, як у нас справжня криза.