Читать «Відьмак. Хрещення вогнем» онлайн - страница 198

Едірн. Четверте з Великих Королівств Півночі, що займає територію від Синіх гір до Магакаму зі сходу на захід і від верхньої течії річки Понтар до об’єднаних королівств Лирії та Рівії — з півночі на південь. Столиця — місто Венґерберг. Унітарний устрій без великих князівств чи герцогств на його території (якщо не рахувати ельфійське королівство Дол Блатанна, але воно виникло вже під час воєн із Нільфгардом, розмова про що — це окрема тема). Герб Едірну — злато-червоні крокви на чорному полі.

Саме ці держави є становим каркасом історії Півночі, саме вони були центром опору Нільфгарду під час Північних воєн.

До цих чотирьох держав треба додати й об’єднане королівство Лирію і Рівію. Державу ту розташовано лежить у Дол Анґра, географічно вона поєднана із Едірном і є природним союзником Чотирьох Королівств (скажімо, саме королева Лирії і Рівії Мева стала єдиним монархом, крім володарів Чотирьох Королівств, якого запрошено за таємну зустріч королів Реданії, Темерії, Кедвену й Едірну напередодні Другої Північної війни). Лирія і Рівія — свого роду брама в Едірн, із діями лирійських партизан читач уже знайомий. Гербом королівства є поєднання лирійського чорного орла на золотому полі із трьома червоними раутами (чотирикутними ромбічними діамантами) на білому полі.

Утім, на Півночі була ще й свого роду «п’ята сила» — королівство, яке у довоєнний час складало конкуренцію Чотирьом Королівствам — і яке стало територією найдраматичніших епізодів Першої Північної війни.

Йдеться про Цінтру. Ще й під час Другой Північної війни офіційний титул спадкоємниці цінтрійського престолу звучав таким чином: «королева Цінтри, княжна Брюґґе й герцогиня Соддену, спадкоємиця Інніс Ард Скеллі й Інніс Ан Скеллі, сюзеренка Аттре» (ЧП), а це ж — чималий шмат земель у гирлі річки Яруга й острови Скелліге на додачу. Остання королева Цінтри — Каланте, Левиця Цінтри — командувала чималою армією (наприклад, у першій у своєму житті битві, яку вела королева, — битві при Хочебужі — загальні втрати обох сторін конфлікту складали три тисячі воїнів, що є значною цифрою для цього світу: наприклад, у протистоянні Маллеори та Кайнгорна сумісна чисельність їхніх військ складала трохи менше цих трьох тисяч). На півдні, у районі гір Амелл і Сходів Марнадаля, Цінтра межувала із територіями, захопленими імперією Нільфгард, головною силою Півдня. Вихід же до моря, контроль над гирлом Яруги й союз із островами Скелліге давав Цінтрі величезні бонуси у торговельних справах. За політичним устроєм Цінтра залишалася королівством, але влада короля часто виявлялася обмеженою контролюючими органами шляхти — зокрема Королівською Радою («Цінтра — не тиранія. Рада вирішить, чи має клятва вже мертвого короля вирішувати долю спадкоємниці трону» — ПЦ). Гербом Цінтри є три крокуючі леви на синьому полі.