Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 201

Від огорожі прослизнула лисиця, відштовхнувши одну з останніх панелей, здається, зламану. На якусь мікросекунду вона задумалася, що це була її лисиця, з Тутінга, і зрозуміла, що це смішно. Ще до того, як лисиця встигла перебігти сад, Черрі підняла руки, відкрила рота в тихому крику і, як скажена тварина, кинулася на Лауру, чиє обличчя раптом спотворив жах, і жінка інстинктивно позадкувала подалі від нападу.

— Ні! — заволав чийсь голос.

Черрі вражено повернулася й побачила, як крізь задні двері вибігає Даніель. Вона втратила рівновагу тієї ж миті, коли Лаура відчайдушно розмахувала руками, намагаючись зачепитися за будь-що, до чого могла дотягтися, а потім закричала. Насправді крики продовжували вириватися з її горла: вона була на землі й відчувала, як повз неї пролітають пластикові бар’єри, їй не хотілося помирати, вона не могла впасти, тож несамовито розмахувала руками, відчуваючи на собі вагу Черрі, а потім занурила пальці й обличчя в бруд, намагаючись видряпатися до будинку, продовжуючи кричати від жаху, і тоді почула дивний віддалений гуркіт, і Даніель схопив її й витягнув нагору; вона притислася до нього, у голові було пусто від жаху, як у тварини чи в малої дитини, тому вона вмостилася на колінах у сина, боячись, що Черрі й досі може прийти, але цього чомусь не відбувалося, і через якийсь час вона почала розуміти, що то був за гуркіт.

Eпілог

Лаура спостерігала з вікна, як чоловік з агентства нерухомості встановлює перед будинком знак про продаж. Звісно ж, не «Гайсміт та Браун», але було чимало гідних агентів, котрі професійно займалися угодою та знижкою на її будинок. Ані вона, ані Говард не хотіли жити тут після того, що сталося, і Говард навіть не спускався до барлогу. Він просто волів дозволити вантажникам спакувати все, що належало йому, і перевезти це до його нового будинку. Лаура намагалася не дивитися на його майно; ті речі, поруч із якими вона жила роками, забирали з будинку до Сейнт Джонз Вуд, де він тепер розділить їх із Маріанною. Через кілька тижнів Даніель переїхав до своєї квартири, — не до тієї, де він жив із Черрі, а до іншої, без спогадів. Він знайшов її сам у дешевшій частині міста й орендував, і цього разу Говард не став сперечатися. Лаура була не проти, адже вона сама мешкала в невеликому будинку, достатньо близько від Даніеля, щоб регулярно з ним бачитися, і достатньо далеко, щоб кожен із них мав своє життя.