Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 186
Мішель Френсіс
Лаура витріщилася на нього.
Потім Черрі несподівано глянула вгору, і Лауру сповнив шалений гнів на її невимушену зверхність. Навіть не думаючи, що робить, Лаура відпустила штору й побігла сходами вниз так швидко, що майже спіткнулася. Ривком відчинила вхідні двері й вибігла на тротуар.
На вулиці було порожньо. Лаура, важко дихаючи, глянула в обидва боки вулиці, однак Черрі зникла. Ніч була спокійна й темна, і лише невеликі плями світла розходилися навколо ліхтарних стовпів. Потім за стіною в її сусідів навпроти щось з’явилося. Лисиця. Вона побачила Лауру і якусь мить нахабно дивилася на неї, а потім розвернулася й побігла вулицею вгору. Страх повернувся, і Лаура зрозуміла, що позаду неї були відчинені вхідні двері. Серце шалено забилося в грудях, жінка швидко відступила назад і зачинила їх, замкнувши на засув.
Даніель спантеличено дивився на замкнені двері. Черрі не хотіла, щоб він зустрічався з мамою, це було більш ніж очевидно. Частково він не звинувачував її в цьому: так і мало б бути після того, як її жахливо обманули, але… О, хтозна. Несподівано від відчув себе виснаженим й апатично сів за стіл. Келихи для вина, столові прибори, серветки, — заради Бога, — навіть квіти раптом здалися йому засобом нападу, а потім він відразу ж відчув провину. Черрі доклала чимало зусиль для того, щоб сьогодні все владнати. Можливо, він учинив необачно, коли запропонував провідати Лауру. Телефон Даніеля подав сигнал, і він узяв його, очікуючи побачити винну етикетку, пропозицію Черрі щодо вечері, однак це було сповіщення від Facebook про те, що він отримав нове повідомлення. Даніель не одразу впізнав відправника, а коли відкрив його й прочитав, то був дуже спантеличений.
