Читать «Менше знаєш, краще спиш» онлайн - страница 18

1. На якій стадії знаходиться кримінальна справа, порушена в зв’язку з виявленням у Рязані 22 вересня 1999 року вибухової речовини?

2. Чи був проведений якийсь аналіз цієї речовини?

3. Хто віддав наказ про проведення таких «навчань» і про використання в них чи то справжньої вибухової речовини, чи то її імітації?

Депутати вимагали також, аби Дума поставила перед генпрокурором вимогу перевірити наведені в газеті факти щодо зберігання гексогена під виглядом цукру на армійському складі в тренувальному таборі десантників.

Ця вимога не пройшла, набравши лише 197 голосів — для абсолютної більшості забракло 29 голосів. Друга спроба, 31 березня, теж виявилася невдалою: 104 голоси «за» й 133 «проти».

Побоювання, викликані статтями в «Новой газете», набули таких масштабів, що ФСБ довелося погодитися на участь у телепрограмі, де мешканці будинку в Рязані мали зустрітися з високопосадовцями. Мета цієї програми, яку було показано по НТВ 23 березня 2000 року, полягала в демонстрації відкритості ФСБ, але натомість представники цієї служби справили геть протилежне враження — нібито вони намагаються приховати щось жахливе.

Ведучий програми Микола Ніколаєв спитав у Олександра Здановича, речника ФСБ, як могло статися, що Сергеєв переплутав муляж зі справжньою бомбою.

— Генерал Сергеєв, — пояснив Зданович, — не є досвідченим фахівцем у питаннях вибухових пристроїв.

Однак Сергеєв лише передав те, що повідомив йому Ткаченко. Отже, Зданович натякав на некомпетентність підрозділу вибухотехніків.

Ніколаєв спитав Рафаеля Гільманова, незалежного експерта з вибухових речовин, чи можливо сплутати цукор із гексогеном.

— Жодна людина, яка бачила в своєму житті гексоген, ніколи не сплутає його з цукром, — відповів Гільманов.

— Чи припускаєте ви можливість похибки газоаналізатора?

— Ні.

Потім Ніколаєв ставив запитання щодо законності навчань. Павло Астахов — адвокат, який представляв інтереси групи мешканців будинку, — заявив, що закон про оперативно-розшукову діяльність, який поширюється і на військові навчання, не дає ФСБ права мінувати житлові будинки й піддавати небезпеці життя та здоров’я російських громадян. Крім того, в статті 5 цього закону недвозначно вказується на необхідність дотримання громадянських прав під час таких навчань. Один із присутніх в аудиторії військових назвав обставини інциденту надзвичайно підозрілими. Він сказав, що організація військових навчань завжди супроводжується підготовкою карет «швидкої допомоги», медикаментів, перев’язувальних засобів і теплого одягу, і навіть важливі навчання завжди погоджуються з місцевими органами влади.

Ніколаєв поцікавився, чому розслідування цього інциденту триває ще й досі, півроку по тому.

— Призначення ФСБ — розслідувати випадки тероризму, — відповів Астахов. — Але справу може закрити прокурор. Якщо в тих мішках був цукор, то справа давно мала бути закритою.

Зданович спробував відповісти на ці звинувачення. «Ми готові до дискусії, — сказав він. — Саме тому ми тут. Ці навчання були спрямовані на захист безпеки громадян. Ми зробили це, бо не мали вибору. Ми ніколи не діяли проти народу». Проте коли зустріч завершилася й жителі Рязані та співробітники ФСБ залишали телестудію, було очевидно, що ФСБ зазнала неабиякої поразки. І те, що її посадовці усвідомлювали це, було видно з виразу їхніх облич.